Про проект

Консолідація заради держави: як забути про партійні конфлікти

11 листопада 2015 16:09 - 1576 - Олег Магдич

На початку листопада 1918 року вся Польща перебувала в очікуванні. Німеччина та її союзники зазнавали поразки на фронтах Першої світової війни. У Росії тривала громадянська війна. Поляки отримали шанс здобути незалежність. Реалізовувалась мрія багатьох поколінь поляків про відновлення власної держави. Знову на заваді, як і 123 роки до того, могли стати внутрішні суперечності. Проте прагення до незалежності виявилось сильнішим.

Після початку Першої світової війни з'явився шанс на відновлення незалежності. Усі воюючі сторони обіцяли після перемоги створити польську державу. Тому частина поляків підтримала Антанту, а частина – Німеччину та її союзників. У 1915 році німецькі війська зайняли Варшаву та усі польські землі, які входили до складу Росії.

Формально на 1918 рік Польська держава уже існувала. 5 листопада 1916 року було оголошено про створення Польського королівства. До обрання короля (на польський трон планували обрати одного з німецьких принців) діяла Регентська рада. Було сформовано уряд та почато формування польської армії. Але в реальності все виявилось фікцією.

Регентська рада Королівства Польського. Фото: http://www.kurkiewicz-family.com/rada-regencyjna.htm

 

Першим це зрозумів Юзеф Пілсудський, якого призначили військовим міністром. Фактично все це було лише прикриттям для німецького командування для набору поляків до лав армії, оскільки фронт потребував все більше та більше солдат. Юзеф відмовився від умов формування польської армії та висловив офіційний протест, за що був заарештований. "Пошуки короля" продовжились, а реальним господарем ситуації була німецька окупаційна влада.

Восени 1918 Німеччина та її союзники зазнали поразки на всіх фронтах. Стало очевидним, що невдовзі уряд попросить перемир'я. Командування уже не могло контролювати ситуацію на польських землях. Національні організації зрозуміли, що це шанс. Ще 7 жовтня було оголошено про незалежність Польського королівства, однак уряду вже ніхто не підкорявся.

Краків 31 жовтня 1918 року. Фото: http://fotopolska.eu/15063,foto.html

 

В цей час на польських теренах виникає одразу декілька центрів влади. 19 жовтня у Сілезії було утворено Національну Раду, у Кракові сформувалась Польська ліквідаційна комісія. Ці землі належали до Австро-Угорщини, тому головним завданням цих структур було перейняти владу. Паралельно в ніч з 6 на 7 листопада за ініціативою лівих партій при підтримці військових загонів у Любліні був створений Тимчасовий народний уряд Польської Республіки, який очолив Ігнацій Дашинський.

Регентська рада вирішила звернутись до Пілсудського, якого було звільнено з в'язниці. Фактично він був єдиним політиком, який мав авторитет для порятунку ситуації. Його соціалістичне минуле обіцяло певний ступінь впливу на робітників із лівацькими настроями, а військовий досвід давав шанс порозумітися з німецьким командуванням. 10 листопада він прибув до Варшави, де його зустріли прибічники та регент князь 3дислав Любомирський.

Польські військові загони займають комендатуру Варшави. 10 листопада 1918 року. Фото:http://dzieje.pl/galeria/11-listopada-1918-zdjecia-cz-12

 

Наступного дня Німеччина підписала перемир’я з Антантою. Воно передбачало негайне виведення німецьких військ з окупованих територій, але не торкалося східних теренів, оскільки Верховна рада Антанти остерігалася поширення на них революції й анархії. Того ж дня бійці Польської військової організації почали роззброювати німецьких солдат, дійшло до серйозних сутичок. Щоб залагодити справу, в ніч на 11 листопада Пілсудський домовився з німецькою солдатською радою про умови повернення на батьківщину німецьких вояків  за умови здачі гармат та кулеметів.

Цього ж дня стався цікавий випадок, який багато в чому визначив, як буде формуватись нова держава. Керівники Польської соціалістичної партії (до якої належав Юзеф) вручили Пілсудському штандарт Бойової організації, яку власне він і створив. Це мало стати символом того, що політик має очолити нову соціалістичну Польщу. Однак він відповів, що перш за все є поляком, і тому не може прийняти владу з рук однієї партії.

"Не можу прийняти прапор однієї партії, бо маю обов'язок діяти в інтересах усієї нації" – заявив Пілсудський.

Цей крок дозволив Юзефові стати лідером усієї Польщі. 11 листопада Регентська рада передала йому усю військову владу на польських землях. Протягом трьох днів усе королівство аж до Бугу було звільнене від німецьких військ, які за домовленістю залишили Польщу. 14 листопада Регентська рада передала всі свої функції Пілсудському, надавши йому титул голови держави.

Польський уряд у листопаді 1918 року. В центрі Юзеф Пілсудський. Фото: pl.wikipedia.org

 

Він звернувся до політиків, які до того його просто ненавиділи – це були Роман Дмовський та Євстафій Сапєга. Пілсудський заявив, що необхідно забути про партійні конфлікти, оскільки головним є зберегти державу. Того самого дня він вмовив Дашинського розпустити уряд в Любліні. Новий уряд очолив відомий польський піаніст Ігнацій Падервський.

З погляду права важко точно сказати, якою державою керував тоді Пілсудський. Польща ще не мала ні міжнародного визнання, ні чітких кордонів, ні сформованої системи законів. Перед нею ще були три роки воєн, конфліктів та внутрішніх суперечностей. 5 січня 1919 року навіть відбувся невдалий заколот. Однак перший крок було зроблено – усі політичні сили об'єднались заради розбудови незалежної держави. 10 лютого 1919 року зібралось перше засідання Установчого Сейму. Незалежність Польщі стала доконаним фактом.

 Олег Магдич, 1576.com.ua