Про проект

Прощай, "трезвяк"

12 серпня 2015 16:06

Зранку тут міг прокинутись професор, робітник та колишній зек. Звідси могли відправити просто додому або у гіршому випадку на примусове лікування. Невипадково, що в країні з такою розвиненою культурою споживання алкоголю, могла виникнути така установа, як витверезник.

Витверезники в Російській імперії вперше з'явилися в 1902 році в Тулі. Ініціатором їх відкриття був лікар Федір Архангельський. Щороку військові заводи втрачали кваліфікованих робітників, які помирали від алкоголізму чи замерзали п'яними. Щоб скоротити смертність, Архангельський запропонував доставляти пияків в спеціальний "притулок для п'яних" ,  де вони перебували б під наглядом лікаря. Таке починання швидко отримало схвалення властей. Витверезник складався з двох відділень: амбулаторії для алкоголіків та притулку для дітей, батьки яких зловживали алкоголем. Був також кучер, який вночі їздив по місту та забирав п'яних.

Лук'янівський будинок Товариства народної тверезості. Фото:http://www.tvereza.info

Почин доктора Архангельського швидко поширився в Росії. Буквально за 10 років витверезники, за зразком тульського, з'явилися майже в кожному губернському місті величезної імперії. Перший в Києві витверзник було відкрито в приміщенні Лук'янівського народного будинку Товариства народної  тверезості у цьому ж 1902 році. У цьому ж будинку була також чайна для робітників, дешевий готель для бідних та лекцій зал, де проводили лекції про шкоду алкоголю. Згодом "притулки для п'яних" були засновані в Сімферополі, Херсоні, Миколаєві та Одесі, потім з'явилися у Вознесенську, Ананьєві, Олександрівську і Тирасполі. Тодіі ж навіть з'явились перші правила лікування та поведінки. Ось що мали робити з "пацієнтами"


Всем до вина слабым и смирным обывателям, кто на съезжую доставлен будет, вреда не чинить, батогов не давать и в колодки не садить. Буйных должно запирать в холодную, а до околения телесного и повреждения головы не доводить. Выпускать из части с рассветом, поить перед тем кислым настоем капустным и простоквашей вчерашней.

Державна монополія на винокуріння давала 30% відсотків бюджетних надходжень, тому з людським пороком потрібно було боротися обачно. Але уряд намагався боротись з алкоголізмом. Відкриття витверезників потребувало коштів, тому влада вирішила використати фінансові можливості алгоколізму . Місцеве самоврядування отримало право збирати на свою користь "... с винокуренных заводов, трактиров и обжорных мест в пользу лекарен, пьяных приютов и вспоможению отказавшихся от пития городских и сельских обывателей" 5 % з вартості алкогольних напоїв. Таким чином, уряд вирішив перекласти фінансовий тягар відкриття  перших витверезників на виробників та  продавців горілки.

Їдальня будинку Товариства народної тверезості. 1914. Фото:http://www.tvereza.info

Однак у 1914 році у зв'язку з початком Першої світової війни в Росії було введено "сухий закон".  З 1 першого серпня 1914 року було заборонено продаж алкогольних напоїв під час мобілізаційних заходів, а через місяць заборона була продовжена "на час бойових дій". Горілку було дозволено продавати лише в ресторанах. 

Хоча відразу знайшлись способи обійти цей закон, але вже через рік споживання алкоголю на душу населення впало у 23 рази!!

Тимчасовий уряд, а після нього радянська влада намагались продовжити "сухий закон", однак у революційному вихорі це не вдавалось. Тому в 1923 році виробництво та продаж алкогольних напоїв було дозволено. За 20-ті роки споживання алкоголю в СРСР різко зросло. Тим більше, що з початком індустріалізації радянське керівництво розглядало продаж алкогольних напоїв, як один з засобів наповнення державного бюджету.

Перший в СРСР витверезник було відкрито у Харкові 18 червня 1930 року.  Працював він цілодобово і надавав п’яницям медичну допомогу при алкогольному отруєнні. За червень – липень 1930 року було прийнято 1026 осіб, за серпень – 512, за вересень – 600, за жовтень – 716, у листопаді було доставлено 914 чоловік, а у грудні – 736 осіб.

Боротись з алгоколізмом влада намагалась і з допомогою агітації.

Невдовзі  у листопаді 1931 року було відкрито витверезник  у Ленінграді. Його штат, у порівнянні з сучасним, більш відповідав назві "медичний" . У ньому, окрім начальника та працівників міліції, був лікар, 6 фельдшерів, 22 санітари та 3 прибиральниці. Перебування у ньому оплачувала держава, а знайдені спиртні напої підлягали "поверненню їх власникам " після виписки. Поступово витверезники почали відкриватись по всій країні. У 1940 році усі витверезники були передані з структури охорони здоров'я до відання НКВС.

Після війни кількість витверезників збільшилась, а самі вони стали невід'ємною частиною радянського життя. Тому у повісті Василя Шукшина "А поутру они проснулись" у витверзинку опинились , "очкарик-интелигент",  і електрик, і колишній зека.  Звозили всіх, хто не міг назвати свого імені, прізвища і адреси.Часто міліціонери чатували біля ресторанів та рюмочних.


Такі плакати часто вішали біля витверезників

Пізніше карети із загратованими вікнами забирали здебільшого "за запахом". Після ночі у  витверезнику і штрафу на роботу надсилали лист про моральну поведінку працівника.Ті, що потрапили у витверезник, вносилися в спеціальний список у відділенні міліції за місцем їхнього проживання. Двох-трьохразове потрапляння особи у витверезник протягом року було підставою для дільничного міліціонера до супроводження її в наркологічний диспансер до лікаря-нарколога, щоб там зареєстрували його як алкоголіка і примусили лікуватися від алкоголізму. Відмова від лікування слугувала підставою для приміщення в ЛТП (ліквально-трудова терапія), що було вже півкроком до примусового лікування.


У 60-ті роки в Києві було 2 витверезники, у 70-ті - 3, у 80-ті - вже 4. Найближчим до центру і, відповідно, найпопулярнішим був заклад на Подолі - по вулиці Ярославська, 13. Це було чи не найдемократичніше місце в світі. На сусідніх ліжках тут відсипалися і бомжі, і доктори наук. Зараз тут знаходиться ветеринарна клініка

У СРСР у 1985 році міліцією було доставлено у витверезники 7 млн. 411 тис. осіб . 

Антиалкогольна кампанія Горбачова трохи зменшила загальну кількість тих, хто потрапляв до витверзеників, однак згодом їхня кількість зросла. У 1990-х роках витверезники потроху занепадають, а у 1999 році усі витверезники України були закриті, а у 2011 році вони були закриті в Росії.

Після ліквідації витверезників їх функції перейшли до центрів детоксикаційної допомоги.

Однак нещодавно,як це не звучить дивно, іранський уряд оголосив про намір відкрити в країні 150 центрів алкогольної дезінтоксикації . Перший витверезник відкрився в Тегерані в кінці 2013 року. За офіційними даними, в країні з населенням 78 млн.  налічується близько 200 000 осіб, хворих на алкоголізм. При цьому, згідно з оцінками експертів, алкоголь регулярно вживають не менше мільйона іранців.Хоча споживання алкоголю в Ірані було заборонено відразу після ісламської революції в 1979 році.  

Підготував Олег Магдич, 1576.com.ua