Про проект

Гурченко: "От невоспитанности и нескромности"

30 березня 2016 10:32 - 1576.com.ua

5 років тому не стало великої харків’янки Людмили Гурченко, зірка якої сяяла настільки яскраво на радянському просторі, що її вважають справжнім символом естради і кіно свого часу.


Проте її шлях до шанувальників пролягає через важку роботу і цькування з боку преси і влади.

"Карнавальная ночь" (1956), "Девушка с гитарой" (1958), "Старые стены" (1973), "Соломенная шляпка" (1974), "Двадцать дней без войны" (1976), "Пять вечеров" (1979), "Любимая женщина механика Гаврилова" (1981), "Вокзал для двоих" (1982), "Любовь и голуби" (1984), "Моя морячка" (1990), "Старые клячи" (2000). І це далеко не всі її картини.

Після того, як Людмила Гурченко зіграла головну роль у фільмі "Карнавальная ночь" Ельдара Рязанова, вона стала справжньою зіркою, улюбленицею мільйонів. А пісня, яку вона виконала у фільмі, "Пять минут" – справжнім шлягером, одним з найбільших хітів радянського часу.

Попри це у її житті були і важкі періоди, особливо коли радянська журналістика влаштувала їй справжнє цькування, звинувативши у "капіталістичному підході до мистецтва". Це було пов’язано з тим, що, через важкий матеріальний стан, попри славу, Гурченко була змушена виступати з концертами на зводах, у шахтах, інших закладах – це називали "халтурками". Ілля Шатуновський і Борис Панкін опублікували фейлетон "Чечётка налево", який, фактично, призупинив стрімку кар’єру Гурченко. Там ішлося таке:

"Еще год назад комсомольцы Института кинематографии предупреждали увлекшуюся легкими заработками Людмилу Гурченко. Её партнеров наказали тогда очень строго, с Людмилой же обошлись мягко: все-таки талантливая, снималась в главной роли, неудобно как-то. Снисходительность товарищей не пошла молодой актрисе впрок. Для виду покаявшись, она вскоре снова отправилась в очередные вояжи. Концерт в клубе шпульно-катушечной фабрики, о котором мы уже рассказали. Концерт в Подрезкове. Концерт в Апрелевке. Концерт в Дубне…

И в помине нет уже у начинающей двадцатидвухлетней артистки робости перед зрителем, того душевного трепета, который переживает каждый настоящий художник, вынося на суд зрителей свое творчество.
Какое уж тут творчество! Людмила снова и снова рассказывает эпизоды из своей биографии, а так как говорить-то ей, собственно, пока не о чём, и сделано ею ещё очень мало, она дополняет этот рассказ исполнением все тех же песенок из кинофильма "Карнавальная ночь".

Смысл её выступлений по существу сводится лишь к следующему: "Вот она я… Ну. да, та самая, которая в "Карнавальной ночи"… Помните?"

Сама Гурченко згодом говорила:

"В "Комсомольской правде" вышла заказная статья Шатуновского "Чечетка налево", после которой от меня все отвернулись. Так и говорили: "Кто она такая? Фамилии такой не будет. Сотрём в порошок. Ясно?". И жизнь моя кончилась на 10 лет".

Кадр із фільму "Любов і голуби" за участі Людмили Гурченко

 

Ще в одному замовному тексті "Досифеевские нравы" злі язики писали:

"Но позволительно спросить молодую киноактрису Л. Гурченко – талант, только что вылупившийся из институтского яйца, – позволительно спросить; откуда у неё на заре туманной юности появилась столь рано определившаяся склонность к барышничеству (впрочем, сейчас это называется "левыми" концертами)? Откуда у неё, всем и всецело обязанной своим положением советскому народу и государству, такое наплевательское отношение к общепринятым в нашей стране принципам поведения и государственной дисциплины?
Представьте себе, что сталевар сорвал плавку стали. Это же невероятное и чрезвычайное происшествие, влекущее за собой срыв плана, убытки и т. д.

Не менее дорого обходится (материально и морально) срыв киносъемки. А Гурченко сорвала не одну, а две киносъемки.
Грустно и горько, печально и позорно!
От чего это происходит?
От невоспитанности и нескромности".

Кадр із фільму "Вокзал на двох" за участю Людмили Гурченко

 

1957 року під час зйомок фільму "Девушка с гитарой" Гурченко було викликано до Міністра культури СРС Миколи Михайлова, котрий запропонував співпрацю з КДБ під час VI Міжнародного фестивалю молоді і студентів. Дехто вважає, що саме відмова від пропозиції стала причиною цькування.

Не зважаючи на все, вона не втратила свого лідерства на радянській естраді і кіно, вона працювала на сценах і екранах до кінця свого життя – життєрадісна, іноді іронічна, і завжди – велична.

Незадовго до своєї смерті вона записала феєричну кавер-версію і кліп на пісню "Хочешь?", яку до цього виконувала Земфіра.