Про проект

...І в цей момент забігає поліція

16 червня 2016 16:30 - 1576.com.ua

Російські футуристи. Високий брутальний мачо Маяковський, розважливий хитромудрий Давид Бурлюк, волоокий розгублений Хлєбніков. Але найхаризматичнішим був, звісно, Кручоних. Найдикішим, найгучнішим, найістеричним. Він зробив російський футуризм, бо російський футуризм зробив його.

"Утром 17 июня 1968-го года в Москве, в одной из типичных коммунальных квартир, умер старик. Не увидев его утром на общей кухне, соседи постучались в комнату. Потом вошли. Комнатка была крохотной, но кровати старика не было видно. Ничего не было видно из-за книг. Груды книг подпирали потолок. Кажется, именно они тут и жили. Во всяком случае, о присутствии живого человека в этой комнате не говорило ничего. Впрочем, старик же был мертв. Из газеты "Русские ведомости", № 257, 15.10.1913



Про Алєксєя Кручоних (в моєму випадку) можна почати: а) з неполіткоректного анекдоту про російську літературу; б) з короткого об’єктивного екскурсу в історію (який однак вийде неполіткоректним).

Тому почну з усього одразу.

В 2015 році Пушкін, Гоголь и Ахматова потрапили на логотип "Года літератури в Росії". Це одразу ж оживило інтернет-спільноту, мовляв російська література – ефіоп-еврей, українець і українка. Тоді туди "на радощах" припасували Толстого, але і це не врятувало ситуацію, бо, як виявилося, "опальний граф" по матері – теж "хохол" (якого ще й свого часу відлучили від церкви "за клевету на Россию").


Неполіткоректний комікс ;)




Але зараз трохи не про це. 

Мабуть ні для кого не секрет (хоча дивлячись з якого боку глянути), що "Русский футуризм" зародився в степах Херсонської області. І "прародителем" його був син херсонського поміщика Давид Бурлюк, який мав легендарну творчу дачу в селі Чернянка. Там світила футуризму творили свої шедеври, видавали поези і будували плани захоплення світу.

Був у цій екстраординарній компанії і амбіційний хлопець, що мріяв понад усе вибратися із злиднів і стати зіркою для спраглих мас. Олексій Крученик. Ну, таке… Звучить не дуже… Краще,  звичайно – Алексей Кручоних. Бо Галахвастов – це вже не Голохвостий. Літери вирішують все!


А. Кручоних. Портрет роботи М. Ларіонова




Літери вирішують все – мова ж не вирішує нічого, – вирішують футуристи і плюють на неї.

Кручоних читає:

взорваль
огня
печаль
коня
рубли
и
в волосах
див


Публіка здивовано роззявляє рота.

Кручоних читає далі:
ЗАБЫЛ ПОВЕСИТЬСЯ
ЛЕЧУ К АМЕРИКАМ
НА КОРАБЛЕ ПОЛЕЗ ЛИ КТО
ХОТЬ был ПРЕД НОСОМ



Публіка починає галасувати і гупати ногами.

І тут Кручоних закінчує виступ своїм хітом (це про нього він говорив "в этом пятистишии больше русского национального, чем во всей поэзии Пушкина"):

Дыр бул щыл
Убешщур
Скум
вы со бу
р л эз


В цей момент забігає поліція і – літературний вечір упішно завершується.


Титул збірки поезій А. Кручоних



Так! Вони були круті! Вони робили вигляд, що плювали на моду… і стали нею.

Вони носили дивний одяг фантастичних кольорів і фасонів: жовта кофта сестри Маяковського, колосальний циліндр Бурлюка, смугасті штані Хлєбнікова. Вони по-аборигенськи розмальовували обличчя і поводили себе по-абориенськи… гірше ніж по-аборигенськи!

"Усевшись на дырявом кресле спиной к публике, Крученых потребовал чаю. Выпил стакан, остатки выплеснул на стену и заявил: "Так я плюю на низкую чернь!" – удалился"Из газеты "День", № 230, 06.10.1913

 

Давид Бурлюк, Владімір Маякоський і футурист-літературознавець Андрєй Шемшурін



А найкрутішим серед них, звичайно, був Кручоних. Так-так, звичайно був ще Маяковський, високий, брутальний, його любили жінки. Був і Давид Бурлюк, найстарший, найділовитіший. Ще був Хлєбніков, волоокий тендітний красень, котрий набивав своїми віршами наволочку, і подорожував з нею світом, періодично втрачаючи гроші, документи і самого себе.

Але найкрутішим був Кручоних! Найдикішим, найгучнішим, найістеричним. Він робив російський футуризм, бо російський футуризм робив його.


Кручоних (на стільці в центрі) з колегами




"Всему русскому обществу грозит серьезная опасность со стороны шайки буйнопомешанных, непостижимым образом до сих пор находящихся на свободе. Я говорю об обоих Бурлюках, Хлебникове, Крученых, Маяковском, Лившице и Кандинском, последний выпад которых против здравого смысла ясно говорит о необходимости немедленного водворения всех этих юродивых в сумасшедший дом". Из газеты "Московский листок" № 46, 24.02.1913


Після гучних скандальних перфомансів і турів всією Росією у зграї "особливо небезпечних" митців з’явилися гроші. І це стало початком кінця. Бо країна, між іншим, будувала комунізм. І взагалі, як казала мама моєї подруги, "скромнее нада быть".


Катало А. Кручоних Державного музею В. В. Маяковського




На початку 10-их минулого століття вони посварилися. Посварилися через фінасову складову. Чому саме – вам не скажуть жодні мемуари, але то із задоволенням можна домислити.

У 1922-му в глухому новгородському селі помер Хлєбніков. Одного з легендарних братів Бурлюків Ніколая розстріляли разом з іншими представниками культурного бомонду в 20-тих. Давид, як то і велося, виявився найрозумнішим і емігрував спершу до Японії, а потім до США. Маяковський писав агітки, катався Москвою на особистому автомобілі, який йому привезли з-за кордону, і мазохістськи страждав від любові до некрасивої, але харизматичної заміжньої жінки (ім’я якої всі чудово знають).


Алєксєй Кручоних, Давид Бурлюк, Владімір Маяковский, Ніколай Бурлюк, Бенедикт Лівшиц




У свої тридцять з лихом, Кручоних виглядав як статечний дідусь. І поводився відповідно: мав чіткий розпорядок дня, лягав спати не пізніше 23:00, колекціонував старі книги і кип’ятив  воду в чайнику по чотири рази, щоб вже точно всі мікроби померли. Про нього мало хто згадував. А він і не нагадував.

Часом його навідували молоді поети і "мистецтвоїди". Кручоний похапцем відповідав на їхні запитання, а потім просив грошей. Продавав книги з автографами Маяковського, часом навіть фальшивими. Кажуть, що мав якісь "не дуже зрозумілі зв'язки" з КДБ, про що свідчить один неоднозначний факт: всю футуристичну групу "41 градус", до якої він свого часу належав, розстріляли, а його чомусь ні.


А. Кручоних 50-ті роки




Чи був він щасливий? Хто зна. Ходити до своєї маленької комуналки, заваленої мотлохом, повз пам'ятника Маяковському, з яким спав на одній "вписці" на брудній підлозі. І згадувати, що він був найкрутішим в російському футуризмі. Але ж головне, що він був. В 1920-му Кручоних написав:

В зале "Бразилии"
где оркестр… и стены синие
меня обернули
и выгнали
за то, что я
самый худой
и красивый!
 
 



Ірина Скакун, 1576.сom.ua