Про проект

Мама джаз

15 червня 2016 11:28 - 1576.com.ua

Вона може заспівати навіть телефонний довідник. Про неї знають на планеті Мелмак. Вона цілувала відомого українського письменника Олега Лишегу. Саме її називають "Мама джаз", а її голос – "екстатичне сопрано". 15 червня 1996 року світ втратив першу леді американської пісні. 1576.com.ua зібрав найцікавіше про життя і творчість Елли Фіцджеральд.

Коли розбивається скляний посуд ми кажемо "на щастя", а в Америці кажуть – приходила Елла Фіцджеральд. Цей жарт можна почути навіть у культовому серіалі "Альф". Діапазон голосу виконавиці складав три октави – з часом з’явилася легенда, що вона може розбивати ним кришталеві бокали.

За своє творче життя, що тривала більше п'яти десятиліть, Елла Фіцджеральд записала 250 музичних альбомів і завоювала 13 премій "Греммі".

Вона була сором’язливою і не мала зіркових амбіцій, особливо коли після смерті матері зустрілась з життям на вулиці, мафією і азартними іграми. Її віддали до притулку, звідки їй вдалося втекти. Майбутня королева джазу змушена була жити на вулиці, а згодом – працювати доглядачкою в борделі.

Щоб потрапити до свого першого колективу – джаз-бенду Чіка Вебба –їй поставили умову: вона має сподобатися публіці з Єльського університету. Елла не підвела. Це і був її кар’єрний старт.

"Ця дівчина — найкращий спосіб розпочати будь-який  музичний вечір. Нема кращого способу" Френк Сінатра про Еллу Фіцджеральд


На своєму першому виступі на конкурсі у Фіцджеральд від хвилювання пропав голос, але, незважаючи на це, вона посіла перше місце і приз в 25 доларів на конкурсі Amateur Nights в 1934 році в Нью-Йорку.

За іронією долі, точно таку ж суму вона отримає як гонорар за свою першу платівку "Любов і поцілунки".


"Я співаю так, як відчуваю" – любила повторювати вона.

 

Хуліо Кортасар писав, що джаз – "єдина універсальна музика століття, яка зближує людей більше і краще, ніж есперанто, ЮНЕСКО або авіалінії..."

Улюблені музичні стилі Елли Фіцджеральд – свінг і скет. Свінг – це ритмічний джазовий стиль, що має характерну схему повторюваності, а скет – стиль імітування музичних інструментів без слів і особливого смислового навантаження.


Вона жодного разу не відвідувала уроки співу. Більше того, її освіта закінчилася, коли вона одного разу просто покинула школу. Проте нікому не вдавалося перевершити її як у вокальній майстерності, так і в кмітливості. Якось під час виконання вона забула слова і –вигадала власні. Ніхто і не задогадувався про це, а пісня стала хітом, що перегнав відомі шлягери Френка Сінатри.

"Не важливо звідки ти походиш, важливо – куди прямуєш" - така була життєва настанова Елли Фіцджеральд.


Проте в країні, де расова дискримінація довгий час була ледве не нормою чорношкірій співачці часом було зовсім не солодко. Одного разу в Х'юстоні поліція увірвалася за лаштунки, щоб "провчити цих знахабнілих нігерів". Не маючи кращого приводу, Еллу заарештували за те, що вона дивилася, як інші музиканти грали в кості. Скандал вийшов масштабним, шефу поліції довелося виправдовуватися, мовляв мої хлопці дещо перестаралися. Елла з гіркотою згадувала: "І у них ще потім вистачило нахабства попросити у мене автограф".

На святкування дев'ятнадцятої річниці творчої діяльності Елли Фіцджеральд приїхало стільки народу, що Одрі Хепберн, яка спізнилася на кілька хвилин, ледь знайшлося місце в залі.

Великою прихильницею співачки була Мерилін Монро. Актриса спеціально клопотала, щоб влаштувати виступ Елли в одному з найшикарніших клубів Лос-Анджелеса, де чорношкірих зазвичай не шанували. На першому ж концерті зібрались усі голлівудські зірки на чолі з Монро.

Елла Фіцджеральд і Мерилін Монро

Формулу Show must go on придумали аж ніяк не Queen. Овації публіки, як наркотик, від нього неможливо відмовитися. Елла працювала безперервно. Її акомпаніатори часто не витримували концертний графік, і їм доводилося шукати заміну. Елла виступала навіть через два дні після похорону улюбленої сестри.


Таке життя не могла не позначитися на здоров'ї співачки. У сімдесяті роки в Елли погіршився зір, вона страждала від діабету. У 1993 році через його наслідків їй ампутували обидві ноги нижче колін. Тепер, звичайно, про виступи не можна було і мріяти. Фіцджеральд проводила багато часу вдома, слухала музику, дивилася мильні опери і активно займалася благодійністю. Незадовго до своєї смерті, в 1996 році, вона заснувала фонд, який діє донині.

Елла Фіджеральд – не просто співачка, виконавиця пісень, а легенда, що мігрує з покоління в покоління разом з її музикою і образом.

До слова, нещодавно побачила світ книга українського письменника Олега Лишеги "Поцілунок Елли ФІцджеральд".

Підготувала Ірина Скакун, 1576.com.ua