Про проект

Творець водневої бомби, лауреат Нобелівської премії миру

9 жовтня 2015 12:00 - 1576.com.ua

9 жовтня 40 років тому було нагороджено Нобелівською премією миру творця водневої бомби, одного з найзначніших борців за права людини ІІ половини ХХ ст в СРСР - Андрія Сахарова (21 травня 1921 - 14 грудня 1989)

1968 р. Сахаров опублікував у меморандум «Про прогрес, мирне співробітництво та інтелектуальну свободу», де вимагав лібералізації СРСР і критикував українофобію у часи правління Сталіна (текст був поширений у світі багатьма мовами).


1968 розробляв термоядерну зброю, брав участь у проектуванні і розробці першої радянської водневої бомби, названої "слойка Сахарова". Але ще у 1950-1 роках проводив піонерські дослідження з керованими термоядерними реакціями.

1970 року він очолив у Москві Комітет прав людини в СРСР, боровся за права ув'язнених діячів культури, зокрема української (за В. Мороза, В. Чорновола, Л. Плюща, В.Стуса та інших).


У 1975  був нагороджений Нобелівською премією миру 

За безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між людьми і мужню боротьбу із зловживанням владою і будь-якими формами придушення людської гідності.

У спецпроект СТУСLIVE Лист академіка Андрія Сахарова на захист Василя Стуса

[ Друкується за виданням: «Українська Гельсінкська Група, 1978-1982»,
стор. 760-761. Копія російськомовного оригіналу в архіві «Смолоскипа». ]

Учасникам Мадрідської наради для перевірки Гельсінкських угод,
головам держав – учасників Гельсінкського акту
1980 рік позначився в нашій країні багатьма несправедливими вироками і переслідуваннями правозахисників. Але навіть на цьому трагічному фоні вирок українському поетові В. Стусові вирізняється своєю нелюдяністю. Стус засуджений на 10 років табору особливого режиму і 5 років заслання, нібито за антирадянську агітацію і пропаганду з метою підриву і послаблення радянського суспільного і державного ладу. Він засуджений на максимум, передбачений другою частиною відповідної статті, з огляду на те, що був уже раніше засуджений за тим самим обвинуваченням (перша частина застосовується при першій судимості – термін «усього» до семи років). Юридична машина запрацювала згідно із своїми нелюдяними законами і прирекла людину ще на 15 років страждань. Я вже не раз писав про неправомірність і жорстокість повторних вироків інакодумцям – Тихому, Петкусові, Ґаяускасові, Лук'яненкові й іншим. Доля Стуса – в тій же категорії. Вперше Стус був арештований в пам'ятний на Україні 1972 рік, і фактично головною його провиною була тоді відмова свідчити проти іншого, хто згодом відмовився від своєї позиції і вийшов на волю, а Стус одержав повною мірою – Мордовські й Пермські табори, карцери, тяжке заслання в Магаданській області. Вийшовши на волю в кінці 79 року, Стус незабаром знову був арештований, а тепер засуджений за згоду вступити в Гельсінкську групу.

Так життя людини ламається докраю, як відплата за елементарну порядність і неконформізм, за вірність своїм переконанням, своєму я. Вирок Стусові – сором радянській репресивній системі. Стус – поет. Невже країна, в якій уже загинули або зазнали репресій і переслідувань численні її поети – потребує нової жертви, нового сорому?

Я закликаю колеґ Василя Стуса – поетів і письменників у всьому світі, моїх колеґ-вчених, Міжнародню Амнестію, всіх, кому дорога людська гідність і справедливість, виступити на захист Стуса. Окремо я звертаюсь до учасників Мадрідськоі наради для перевірки Гельсінкських угод, до голів держав – учасників Гельсінкського Акту. Вирок Стусові повинен бути скасований, як і вирок усім учасникам ненасильницького правозахисного руху.

12 жовтня 1980 року
Ґорький
Андрій Сахаров