Про проект

Як відновити країну by Конрад Аденауер

20 квітня 2016 15:53 - 1576.com.ua – Олег Магдич

Коли в липні 1944-го гестапо заарештувало Конрада Аденауера, начальник в'язниці сказав йому: "Не думайте покінчити життя самогубством. Вам 68 років і ваше життя уже завершене". Однак цьому старому нотаріусу надалі ще доведеться очолити німецький уряд, вивести країну в лідери європейської економіки та повернути втрачений авторитет. 1576.com.ua підготував перелік його найвидатніших реформ на посаді канцлера.

Коли Конрад Аденауер очолив уряд, то став найстарішим прем'єр-міністром. Він пережив Імперію, революцію, Веймарську республіку, нацистський режим. Своє перше визнання здобув, будучи 16 років бургомістром Кельна. Аденауер ненавидів нацистів, тому двічі потрапляв до концтабору. Звідти його звільнили американські війська. Невдовзі очолив Парламентську раду, а згодом став канцлером.

Грошова реформа


Першим успіхом Конрада Аденауера стала грошова реформа для подолання гіперінфляції. Розпочалася заміна старих "рейхсмарок" на нові "дойчмарки". Невеликі заощадження були заморожені. По курсу 1:1 кожен німець міг обміняти відразу тільки 40 рейхсмарок готівки. Решта грошей зараховувалися на спеціальні рахунки та  перераховувалися за курсом 10:1, проте на руки можна було отримати не більше 5% нових західних марок. Потім податкові органи перевіряли походження доходів і їх можна було отримати в два прийоми: спочатку 20% від суми, згодом 10%. Решта 65% анулювались.

Обмін марок у 1948 році. Земля Ессен. Фото: Deutsche Welle


Таким чином реформа вдарила по 23 млн. німців, оскільки реальний курс обміну склав 15:1. Однак заробітна плата, пенсії та інші соцвиплати були перераховані за курсом 1:1. Невдовзі німці отримали зарплату новими марками. Було скасовано централізоване планування цін та дозволено вільне ціноутворення. Зберігся лише контроль цін на житло, основні продукти харчування, транспортні та поштові послуги.

Але в тому ж році німці побачили дивовижну картину – магазини, переповнені товарами на будь-який смак. Перший місяць покупці, маючи в кишені усього 40 нових марок, невдоволено ходили повз, згадуючи картини десятирічної давнини. Однак невдовзі, після найближчого Різдва, ціни почали знижуватись, а промислове виробництво, яке стрімко зростало, дозволило працівникам отримувати пристойну, а головне, стабільно зростаючу зарплату.

Демонополізація промисловості


Великий бізнес опинився під тотальними контролем держави ще під час панування націонал-соціалістів. Це призвело до значної монополізації економіки. Після капітуляції частина великих промисловців сіла на лаву підсудних, а їхні підприємства були конфісковані. Більша частина промисловості опинилась під контролем окупаційної влади. Уряд Аденауера розпочав антимонопольну реформу.

Кабінет Аденауера. Фото: de.wikipedia.org


Спочатку розпочалось реформування великих банків ("Дойче банк", "Дрезднер банк", "Комерц банк») в менші за розмірами регіональні банки. Цей процес торкнувся і великих промислових підприємств, таких як "Крупп", "Клокнер", "Флік". "Ферайнігте штальверке", який раніше забезпечував близько 40% німецького виробництва сталі, був розділений на 13 металургійних та 9 гірничо-промислових компаній. Уряд також ставив собі за мету підтримувати малі та середні фірми та відстоювати позиції власників дрібних пакетів акцій. Поступово кількість власників акцій зросла в декілька разів.

Volkswagen Käfer (Жук) став одним з символів економічного успіху Західної Німеччини. Усього було випущено більше 21 млн. одиниць. Фото: de.wikipedia.org


Уряд висунув гасло "Власність для всіх". У 1959 році було дозволено видавати акції колективним учасникам на особливо сприятливих умовах. Передбачались податкові пільги у розмірі 312 марок, які вносилися на рахунок працівника протягом п'яти років.

Уряд провів випуск "народних акцій", які використовували при приватизації федеральної власності (акції шахт, металургійних заводів, концерну "Фольксваген").  Видані за "соціальною знижкою", невдовзі були продані власниками за більшу вартість.

Соціальна ринкова економіка


Аденауер та міністр економіки Людвіг Ерхард виступили авторами ідеї соціальної ринкової економіки. Економіка зростала швидкими темпами, але спочатку ще була сильна соціальна диференціація. Уряд отримав ресурси для підняття рівня життя. На початку 1950 х рр. були введені допомоги для колишніх військовополонених і демобілізованих військовослужбовців.

У 1951 році уряд починає виплату допомоги німцям-переселенцям з територій, які відійшли до СРСР, Польщі та Чехословаччини (Кенігсберг, Померанія,Судети) а невдовзі запроваджуються грошові виплати по безробіттю. Законом 1952 року вводилася виплата компенсацій переселенцям за військові збитки. Усього ці витрати склали 110 млрд. марок. Також Аденауер розпочав виплати репарації Ізраїлю.


Аденауер, як і Бісмарк, прагнув досягти більш тісної прив'язки громадян до молодої республіки та сприяв становленню соціальної держави. Тільки в перше десятиліття ФРН (1949-1959) було прийнято більше 50 законів щодо соціального захисту. Особливе місце серед них займала пенсійна реформа 1957 року.

Один з шаржів на Аденауера. 1954 рік. Фото: de.wikipedia.org


Її суть зводилася до укладання своєрідного "договору солідарності" між поколіннями. Пропонувалося узаконити перерозподіл доходів на користь пенсіонерів ("післятрудове покоління") та дітей ("дотрудове покоління") за допомогою відрахувань працівників та підприємців. Розміри пенсій розраховувалися індивідуально з урахуванням як зроблених внесків, так і поточної зарплати, а замість автоматичної індексації пенсій відповідно до інфляції, передбачалося їх підвищення залежно від загальноекономічного розвитку та зростання заробітної плати.

Відтепер пенсія гарантувала прожитковий мінімум в старості. Пенсійна реформа призвела до збільшення середнього розміру пенсій більш ніж у півтора рази та означала значний крок у зміцненні основ "держави добробуту".

Вступ в НАТО. Відновлення армії


Однак основним своїм завданням Конрад Аденауер вважав повноцінне повернення Німеччини не тільки в економічну, а й у політичне життя Заходу. У 1949 році між урядом ФРН і західними верховними комісарами було підписано Петерсберзьку угоду, яка передбачала включення Німеччини в систему західноєвропейських союзів. Ця угода дозволила створити міністерство закордонних справ, а, отже, встановлювати консульські та торгові відносини з іншими державами.

Аденауер виступає в бундестазі перед голосуванням по ратифікації Паризьких угод, за якими ФРН вступала до НАТО та отримала право на власну армію. Фото: Deutsche Welle


В єдності з західними країнами канцлер бачив вирішення всіх існуючих і майбутніх проблем Німеччини. Але "Заходом" в той час і в тій політичній диспозиції була, в першу чергу, Америка. Відносинам з США канцлер надавав пріоритетне значення. Незважаючи на наявність у країні значних сил, які виступали проти ремілітаризації Західної Німеччини, кабінет Аденауера схвалив американські плани встановлення військового партнерства між обома країнами. На початку 50-х Західна Німеччина створила власні збройні сили - бундесвер. У 1955 році Німеччина на рівних правах увійшла до складу НАТО.

 
Аденауер перед солдатами та офіцерами бундесверу. 1956 рік. Фото: Deutsche Welle

 


Це був особистий тріумф політики Аденауера. Німеччина повертала собі авторитет. Економічні успіхи та міжнародний авторитет дозволив почати боротись ще з однією важкою проблемою - розколом Німеччини. Аденауер до останніх днів не хотів визнавати комуністичну Східну Німеччину, оскільки бачив, що режим нежиттєздатний. У Конституції було навіть записано, що вона буде діяти на німецьких землях, які "повернуться" до складу ФРН.

Коли східні німці почали масово тікати на Захід, це було найкращим доказом слів канцлера.


Звичайно, що його наступникам довелось дещо змінити політику щодо НДР, однак саме реформи Аденаура стали фундаментом майбутнього об'єднання Німеччини. Тому можливо нашим політикам також треба придивитись до політики "старого канцлера", енергії якого заздрили молоді.

 

Олег Магдич, 1576.com.ua


Читайте також

Як східні німці "голосували ногами" проти комуністичного режиму