Про проект

Як вийти з державної кризи: досвід де Голля

6 січня 2017 15:05 - 1576.com.ua – Олег Магдич

Багато хто у Франції сумнівався, чи зможе генерал де Голль – талановитий полководець, завдяки якому Франція перемогла у війні – стати ефективним управлінцем. Проте Шарль у скрутний час показав країні та світові, як треба вміло виходити з кризи та відновлювати велич держави. Саме 8 січня 1958 року Шарль де Голль став президентом Франції.

Франція, як багато інших європейських країн, вийшла з війни виснаженою, з повністю зруйнованою економікою. Під керівництвом де Голля, який очолив уряд, в країні були відновлені демократичні інститути. Проте він не погодився з новою Конституцією, яка проголошувала парламентську республіку та подав у відставку.

За часів Четвертої республіки Франція спочатку розвивалась доволі успішно. Економічне зростання дозволило відбудувати державу. Проте, невдовзі країна застрягла у двох колоніальних війнах, спочатку в Індокитаї (1945-1954), а згодом в Алжирі. Незважаючи на ряд успішних операцій, збройним шляхом армія не могла розгромити місцевих повстанців, а військові несли все нові втрати. Французами уже ставало просто небезпечно перебувати в алжирських містах.

Французькі солдати в Алжирі. 1958 рік. Фото: fr.wikipedia.org

 

Країна поринула у політичні чвари, президент Рене Коті не міг стабілізувати ситуацію. Тут на арену вийшов генерал-відставник. Криза парламентаризму під час Четвертої республіки переконала де Голля в  необхідності посилення виконавчої влади. Франції реально загрожувала громадянська війна. Після невдач у війні в Алжирі деякі військові готували державний переворот, ліві – масові страйки. 10 травня 1958 року група генералів висуває президенту ультиматум, а через 3 дні путчисти захопили всі установи в Алжирі. Коті призначає де Голля прем'єр-міністром, проте всі розуміли, що до його рук переходить вся влада.

 Реформа управління. Нова еліта

Невдовзі було підготовлено проект нової Конституції, яка докорінно змінила управління країною. У Франції була встановлена ​​республіка президентського типу правління. Були розширені функції виконавчої влади (президента і уряду) за рахунок законодавчої (парламенту). Президент республіки став ключовою фігурою французької політики. Згідно з Конституцією його обирали на 7 років. Він призначає уряд та прем'єр-міністра. У надзвичайних випадках мав право видавати декрети, що мали силу закону. Президент може розпускати (після консультації з прем'єр-міністром і головами палат) Національні збори і призначати нові вибори.

Зустріч з парижанами. 1958 рік. Фото: http://www.kingsacademy.com

 

У грудні 1958 де Голля обирають президентом. Одним з перших та ключових кроків для генерала був вибір нової еліти – тих, хто буде управляти країною. Через рік де Голль виголосив промову перед учнями Національної школи адміністрації, в якій визначив принципи прозорого, справедливого та конкурентного відбору нових державних службовців. Перш за все вища мета майбутніх функціонерів має визначатись національними інтересами. В уряді і президентській адміністрації не залишилося політиків – їх замінили юристи та економісти, професіонали своєї справи.

 Він також дав зрозуміти, яким бачить майбутнє своїх молодих слухачів:

"Ті, кому судилося служити державі, повинні стати новою елітою, елітою у всіх своїх якостях, інтелектуальною та моральною елітою".

Це дало величезний ефект. Генералу вдалось сформувати високопрофесійну адміністрацію, когорту чиновників, які вміють ефективно працювати та діяти в інтересах держави. Такими були Мішель Дебре, Жорж Помпіду та їхні колеги. Вони ж зуміли виховати і більш молоде покоління управлінців, яке згодом їх замінить.

Президент скептично ставився до політичних партій, оскільки вважав, що вони займаються популізмом. Разом з тим він вважав, що партії обов'язково мають існувати та не зробив жодного кроку для їх обмеження. Важливо відзначити, що всі політичні рухи, які заснував де Голль, ніколи не будувалися як політичні партії з лівою або правою ідеологією.

"Рицар голлізму" Мішель Дебре. Фото: fr.wikipedia.org

 

Мета, яку де Голль щоразу ставив перед цими об’єднаннями, була зрозуміла мільйонам французів – зміцнення держави, вірність великим традиціям, соціальний захист найманих працівників. Тобто, деідеологізовані масові рухи залучали і правих – консерваторів, державників, і лівих – прихильників ідей соціальної справедливості. Це дозволяло об'єднувати прихильників різних течій заради єдиної мети – розвитку держави.

Економічні успіхи

Авторитет де Голля був дуже високим. Новий уряд на чолі з Мішелем Дебре взявся за вирішення економічних труднощів. Однією з основних економічних проблем стала інфляція та бюджетний дефіцит. Державні витрати було різко урізані, щорічне підвищення зарплат чиновників та службовців обмежили в рамках 4%, різко знизили субсидії державним компаніям. Паралельно уряд підвищує податки, зокрема це в основному стосувалось акцизів на алкоголь та тютюн, Зросли тарифи на газ, електрику та транспорт. Уряд заморозив індексацію соціальних виплат, за винятком мінімального росту зарплати.

10 франків 1959 року. Фото: bonistica.ru

 

 Дуже складним завданням стала стабілізація франка. Одним з перш заходів стала девальвація, на яку уряд пішов вимушено. Згодом було проведено обмін франків за курсом 100:1. Це було психологічним кроком, для того, щоб показати – новий франк є стабільною грошовою одиницею. Французька валюта уперше за довгий час стає твердою та вільноконвертованою валютою, як швейцарський франк та західнонімецька марка. Після відставки Дебре цей курс продовжив Жорж Помпіду.

Одним з головних пріоритетів уряду стала лібералізація зовнішньої торгівлі та входження до Європейського економічного співтовариства (Спільного ринку). Франція відмовляється від багатьох тарифів та мит. Спочатку цей крок дуже критикували "захисники національних виробників". Але уряд стояв на своєму – нам необхідні зовнішні ринки. 

Важливим питанням була підтримка національних компаній. У лютого 1959 року уряд прийняв план модернізації 1958-1961 років. Було поставлено завдання розвивати ті галузі, які успішно сприяють поліпшенню платіжного балансу.  Компанії змогли отримувати державні субсидії, але лише для виходу з кризи і за умови, якщо вони експортували продукцію. У 1959 році уряд провів затверджену Національними зборами податкову реформу, метою якої було спростити складну та громіздку систему оподаткування.

Citroën DS став символом економічного успіху та зростання доброту французів. Фото: fr.wikipedia.org

 

Результати не примусили себе чекати. З нульової позначки у 1958 році золотий запас Франції зріс до 4,5 мільярдів доларів у 1965 році. Країні вдалося не лише повністю розрахуватися зі своїми зовнішніми боргами, але й перетворитися на кредитора, котрий на той час займав третє місце у світі за експортом капіталу. А завдяки жорсткій політиці фінансової стабілізації франк став однією з найбільш стабільних конвертованих світових валют. При цьому обсяг промислового виробництва зріс на 60%, а обсяг експорту на 88%. В ті роки за середньостатистичним економічним зростанням в 5,5 % Франція поступалася лише Японії.

Повернення до великих держав

Генерал розумів, що війна в Алжирі безперспективна – Франція не збереже цю колонію. 16 вересня 1959 де Голль пропонує три варіанти вирішення алжирського питання: надання повної незалежності, "інтеграція" з Францією (повне приєднання) та асоціація (Алжир стає асоційованою державою). Генерал явно надавав перевагу останньому варіанту, в чому і зустрів підтримку Національних зборів. Розпочались переговори. Алжирці спершу не йшли на компроміс. Тоді де Голль наказав нанести ряд ударів по повстанцям. Ті були змушені поступитись.

Шарль де Голль під час візиту до Алжиру. 1958 рік. Фото: http://www.kingsacademy.com

 

Проти переговорів виступив ряд політиків та військових. 8 січня 1961 року на референдумі французи визнали право алжирців на незалежність. У відповідь 21 квітня розпочинається військовий заколот. Однак більша частина армії підтримала президента і путч провалився. 19 березня були підписані угоди в Евіані, за якими Алжир став незалежним.

За час президентства Шарль пережив 15 замахів на своє життя. Організація "Секретна армія", яка складалась з колишніх військових, винесла йому смертний вирок. Під час одного з замахів, його врятувало лише диво – в машину потрапило 15 куль, проте генерала навіть не поранило.   

Зовнішньополітична концепція де Голля відрізнялася прагненням забезпечити за Францією самостійність у прийнятті рішень з найважливіших питань європейської й світової політики. Він прагматично ставився до багатьох великих міжнародних проблем. Перш за все – інтереси Франції. 

Тому генерал виступив за примирення з Німеччиною, проти якої Шарль воював у двох війнах. Це стало головною сенсацією в Європі – вороги на протязі сотні років тепер стали кращими друзями. Проте без цього не було б Європейського союзу.

  
Шарль де Голль та Конрад Аденауер. 1963 рік. Фото: en.wikipedia.org

 

Генерал  одним з перших висунув ідею єдиної Європи”, яку мислив як „Європу батьківщин”, у якій кожна країна зберігала б свою політичну самостійність і національну самобутність. Політика генерала різко зміцнила позиції Франції, яка повернула статус великої держави.

Президенту було дуже складно впроваджувати свої реформи, однак він не звернув з цього шляху. Для французів він став одним з головних історичних діячів. Не зважаючи на те, що йому довелось подати у відставку після протестів 1968 року, Шарль до смерті не сумнівався у своїх реформах, багато з яких можуть бути корисними і для нашої держави.

 

Читайте також:

Як відновити країну: рецепти "старого Конрада"

Як поновити велич країни: рецепти "залізної леді"

 

Обкладинка статті – Шарль де Голль під час одного з візитів. 1959 рік. Фото: http://image2.wangchao.net.cn/