Про проект
В Дружковке открыли выставку, посвященную Василию Стусу Донецкий краеведческий музей может стать «музеем без стен» Первое арт-кафе в Доброполье В Костянтинівці працює виставка присвячена Василю Стусу Как модернизирують библиотеки Мариуполя Костянтинівка: Update міста Тичина і Жадан в одній виставі Как живет еврейская община Мариуполя Как меняеться Покровск Донецькі бійці УПА Квадрокоптери для музеїв Донбасу Як німецький театр розповідає про долі переселенців Як колядує Донбас Олена Стяжкіна про Донбас, мовне питання та сучасну Україну В Северодонецке открылся интерактивный музей, рассказывающий об успешных социальных проектах «Музей открыт на ремонт» — проект обновления музеев Славянска и Лисичанска: первые результаты У Сєвєродонецьку відкрилася фотовиставка про історію міст Донбасу Музей Луганска: создать, чтобы не забыть Нова збірка поетів з Донбасу Дмитро Стус про музеї на Донбасі, декомунізацію та сучасні культурні тенденції В Киеве откроется выставка донецкого художника, вдохновляемого Кастанедой Чим живе культурний Сєвєродонецьк Сергей Жадан в Дружковке Победы побеждённых Як шовковиця врятувала Слов'янськ Культура против войны Румунський арт-табір для дітей із зони АТО Маріуполь і «10 секунд», що його змінили Маріупольський портрет Стіва Джобса Шахтерские истории из Донбасса и Львовщины - что общего? Віртуальний музей Луганська The New Yorker о Жадане: неофициальный бард Донбасса, где все рушится Як оновлюється Словянський краєзнавчий музей Алевтина Кахидзе и "Профилактика оккупации" "Druzhkivka URBAN map" – нова форма спілкування з містянами Мурал-бум у Краматорську Мій Шевченко - Мій Світ: Валерія Таранова Druzhkivka Urban Fest 2016 Druzhkivka Urban Fest 2016: итоги и перспективы Арт-інсталяція "Городяни, які змогли" Майстер-клас з культури мови та Арт-лекції "Життя Василя Стуса як акт творчості" Перша Східноукраїнська книжкова толока Анна Бондаренко: Как в провинциальной библиотеке сделать HUB Заместителя посла королевства Бельгии в Украине очаровала Дружковка Дружківці відкрили нову іпостась Влади Литовченко Масляна в Дружківці Приходьте без запрошення: мистецькі осередки Донбасу LESYA HUB - рік разом Пісні Стуса, Висоцького і Окуджави в Дружківці Донбасс: границы и предел свободы Реальний та уявний Донбас "Новая Дружковка" - самый быстрый "велосипед" в будущее Вулиця Василя Стуса у Краматорську, меморіал Василя Стуса у Донецьку
Тарас Чухліб про козаків на Донбасі Оксана Міхєєва. Місто як поле символічних битв: випадок Донецька Як жив Донбас у кінці 20-х років Історія українських земель. Донбас Олена Стяжкіна про жінок України в повсякденній окупації 1941-1944 рр. на прикладі Донбасу. Олена Стяжкіна "Міщанка" та "бєздуховний обиватєль": ґендерні аспекти радянської повсякденності" Наталя Кривда та Михайло Фельдман про історичні міфи про Донбас Геннадій Єфіменко: Український Донбас: територія і кордони Геннадий Ефименко о формировании територии Донбаса Ирина Склокина об индустриальном наследии и порождениях советскости Віталій Скипальский про Донбас під час Акту Злуки Минуле у змінних кордонах: як писати історію після конфлікту Оксана Міхєєва Пам’ятник і публічний простір міста (випадок Донецька) Дмитро Снегирьов про історію шахтарських страйків на Донбасі Володимир Семистяга про міфи довкола "Молодої гвардії" Гироаки Куромия о Донбасе в советский период Гіроакі Куромія (лекції) Геннадій Єфіменко: Межі Українського Донбасу Олена Стяжкіна: Автобіографія як самоідентифікація мешканців Донбасу у 20-30 ті роки Володимир Куліков про міста-корпорації Донбасу Кирило Ткаченко про шахтарські страйки 1989-1993 років Андрій Любка та Тарас Лютий про Дикий степ, ментальні, історичні та культурні кордони Історія голосами шахтарів Презентація книги Тіма Джуда In Wartime: Stories from Ukraine Життя для шахти: міста Донбасу 1950-80-их років Сергій Єкельчик про Донбас між війною та революцією Марта Студенна-Скруква про гірничу культуру Донбасу та Сілезії Станіслав Федорчук про трудову еміграцію з Польщі на Донбас у перші роки Другої світової війни. Европейцы и индустриализация Донбасса Наталя Каплун про поселення сербів на Донбасі Віктор Скальський про боротьбу за владу у Луганську у 1917 році Олена Снігова: Постіндустріальна економіка старопромислових регіонів Оксана Міхеєва про декомунізацію Донбасу Оксана Міхеєва про формування ідентичності на Донбасі Павло Подобєд про донбасців в армії УНР
Папакін Г. В. Донбас на "чорній дошці": 1932–1933 Абліцов В. Донбас: європейська Україна чи азійське дикопілля Пиріг Р. Я. Донбас у складі Української гетьманської держави (травень–листопад 1918 року) Донік О. М. З історії індустріального освоєння Донбасу (ХІХ – початок ХХ ст.) Чухлиб Т. Мечом и оралом. Донбасс - древняя земля Украины Схід і Південь України час простір соціум Исторический очерк Луганского литейного завода Лисенко К.И. О возможности водворения содового производства на юге России Нові сторінки історії Донбасу Усачук А.Н. Поиски Старопетровского чугунолитейного завода — первый опыт археологического изучения индустриального объекта в Донбассе Міхеєва О.К. Кримінальна злочинність і боротьба з нею в Донбасі(1919-1929) Пірко В. О., Литвиновська М.В. Соляні промисли Донеччини в XVII - XVIII ст. Подкур Р. Ю. «Великий терор» 1937–1938 рр. на Донбасі Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу Юз та Юзівка Фридгут Т. Політика та революція в Донбасі Ніколаєць Ю. О. Поселенська структура населення Донбасу Wynn Ch. Workers, strikes, and pogromsThe Donbass-Dnepr bend in late imperial Russia 1870-1905 Головко В. Олигархи из города роз. Становление и развитие крупного капитала Донбасса (1991–2014 гг.) Альманах Кальміюс Копыл А.Г. Из истории храмов Бахмута Саєнко І.В. Минуле українського козацтва на Луганщині Подов В.И. Славяносербия: Очерки из истории заселения Донбасса в 18 в. Документы Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії) Полонська-Василенко Н.Д. Матеріали до історії гірничої промисловості Донбасу Дзюба І. Донецька рана України Пірко В. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI-XVIII ст Подов В.И. Легенды и были Донбасса Шевченко А.В. Основатели Горловки: Краеведческие очерки Фертнер Ф.Р. Донецкая каменноугольная промышленность Мевиус, Аполлон Федорович. Будущность горнозаводского промысла на Юге России Антонов Н.Н. Донецкий бассейн и его промышленность (1922) Арский Р. Донецкий бассейн Подов В. Открытие Донбасса: Исторический очерк. Документы Горлов П. История горно-заводского дела на территории Донецкого кряжа и вблизи Керчи (1696 - 1859 гг.) Святогірський альманах Бабенко В.А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края Дадашов О.С., Татаринов С.Й. Витоки солевидобутку в Донбасі Ступки и голландская соляная шахта «Петр Великий». Строения и те, кто жил и работал там Pozdravljajoe. Russische wenskaarten rond 1910 Менделеев Д.И. Будущая сила, покоящаяся на берегах Донца. Мировое значение каменного угля и Донецкого бассейна Таскин Е.Н. Каменноугольная промышленность Донецкого бассейна: Условия ее развития и современное положение. 1896 Томилов К.Н. Описание земель войска Донского (Горный журнал 1849 Кн.06 июнь) Черная страна. Сборник об угле (1923) Татаринов С., Тутова О. Нариси історії самоврядування в Бахмуті і повіті у XVIII–XX століттях Заводы и рудники. Календарь-ежегодник «Приднепровье» (1914) Смолій В., Якубова Л. Донеччина і Луганщина: місце в модерному українському національному проекті. Колесник А.В. Средний палеолит Донбасса Татаринов С.Й., Тутова Н.О. Православ'я Бахмутського краю Лепявко С. Великий кордон Європи як фактор становленя козацтва Пірко В.О. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст. Весь Луганск в кармане. Адрес-календарь и справочная книга города и окрестностей на 1912 год Азовське намісництво: нереалізований проект Описи Степової України останньої чверті XVIII – початку XIX століття Донбас 1943–1950 років Відновлення промислової і транспортної інфраструктури Бацак Н.І. Культурно-освітній розвиток грецької громади Північного Приазов’я (ХУІІІ-ХІХ ст.) Подов В. І., Курило В. С. Історія Донбасу Білецька В. Шахтарські пісні Сухоруков В.Д. Историческое описание Земли Войска Донского Маленко, Людмила. Азовське козацьке військо (1828-1866) Лаврів П.І. Історія південно-східної України Татаринов С.Й. Федотов С.А. Етнічна історія північно-східної Донеччини (XVIII - початок ХХ ст.) Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939-1959 рр.) Дедов В.Н. Святогорское имение и его владельцы с конца XVIII до начала ХХ века Історія Горлівки у документах та матеріалах Задніпровський О.І. Хроніка голоду 1946 – 1947 років у Донбасі Донбас в етнополітичному вимірі Сусликов В. Є., Титаренко Д. М. Горлівка в період Великої Вітчизняної війни та перші повоєнні роки (1941–1950) Матеріали до опису округ УСРР Луганська округа Історико-містобудівні дослідження м. Горлівки Расовский Д.А. Половцы, торки, печенеги, берендеи Плетнёва С. А. Кочевники южнорусских степей в эпоху средневековья (IV—XIII века) Марочко B. I. Голодомор 1932–1933 років на Донбасі Плетнева С.А. Очерки хазарской археологии Расовский Д.А. Половцы, торки, печенеги, берендеи Кононов І.Ф. Етнос. Цінності. Комунікація (Донбас в етнокультурних координатах України) Голубовский П. В. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар Гендерні дослідження. Донбаські студії Плетнева С.А.От кочевий к городам. Салтово-Маяцкая культура. Реабілітовані історією. Луганська область Флерова В.Е. Образы и сюжеты мифологии Хазарии Донецький Вісник Наукового Товариства ім.Шевченка. Серія Історія Плетнёва С. А. Половцы Філянський М. Короткий путівник Реабілітовані історією. Донецька область Махно Нестор. Спогади Степи Европы в эпоху средневековья (Труды по археологии) Брехуненко В. Козаки на степовому кордоні Європи Брехуненко В. Стосунки українського козацтва з Доном Яруцкий Л. Махно и махновцы Нікольський В.М. Підпілля ОУН(б) у Донбасі Гаркавец А. Codex Cumanicus: Половецкие молитвы, гимны и загадки XIII - XIV веков Куромія Гіроакі Зрозуміти Донбас Покровский П.А. Как живет донецкий шахтер Русов С. Донецкие углекопы Ковальчук В. ОУН в Центральній, Південній та Східній Україні 1941-1950-ті рр Голобуцький В. О. Запорізька Січ в останні часи свого існування. 1734–1775 Діяльність підпілля ОУН на Сході України Смолій В., Кульчицький С., Якубова Л. Донбас і Крим: місце в модерному національному проекті Донбас у 1917-1921 Калинина Т. Проблемы истории Хазарии (по данным восточных источников) Исторические и статистические описания станиц и городов Области Войска Донского Гарустович Г.Н., Иванов В.А. Огузы и печенеги в Евразийских степях Антология Печенеги ( История. География. Этнография) Описание рыболовецких селений и ватаг донских и запорожских казаков в Северном Приазовье 1768 г Сулин И. Материалы к истории заселения Миусскаго (ныне Таганрогскаго) округа Гаркави А. Я. Сказания еврейских писателей о хазарах и Хазарском царстве Лишин, А. Акты, относящиеся к истории Войска Донского Curta F., Kovalev. R. Other Europe in the Middle Ages. Avars, Bulgars, Khazars and Cumans Копыл А.Г. Бахмут, столица Новой Америки Флеров В.С. Города и замки Хазарского каганата. Археологическая реальность Минеральные богатства Донского края Жеребецкий П. И. Живое серебро Донбасса Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь Репин Н.А. Заводы Донецкого района (Образовательные прогулки по России 1894-1902) Половець В.М. Половці Археологія та давня архітектура Лівобережної України та суміжних територій Рагозин Е. И. Железо и уголь на Юге России (1895) Сурожский П. Край угля и железа Шандра В. С. Донеччина: Адміністративно-територіальний і відомчий поділ (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) Фомин П.И. Металлопромышленность Украины Михеев В.К. Подонье в составе Хазарского каганата Лутугин Л.И. Донецкий каменноугольный бассейн как источник минерального топлива Очерк месторождений полезных ископаемых в Европейской части России и на Урале Колода В. В., Горбаненко С. А. Сельское хозяйство носителей салтовской культуры в лесостепной зоне Верменич Я. В. Донбас як порубіжний регіон: територіальний вимір Куромія, Гіроакі. Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870—1990-і роки Татаринов С.И., Федяев С.В., Федотов С.А. Археология Бахмутского края Історія міст і сіл Українській РСР: Донецьк, Луганськ Речь Н.Д. Борисяка о развитии горного промысла на юге России Кострица Ю.П. Жемчужина Донбасса Національна книга памяті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область Исторические и статистические заметки о Лисичанской штейгерской школе Хазары: миф и история Янжул І. Виробництво на Україні Культурні цінності Криму і Донбасу в умовах війни та окупації Кульчицький С., Якубова Л. Донеччина і Луганщина у ХVІІ–ХХІ ст. Чухліб Т. Донеччина та Луганщина - козацькі землі України (XVI - XVIII ст.) Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Донецька область Усенко П. Маріуполь. Грецьке забарвлення українського Надазов'я (кінець XVII - початок XX ст.) Шмаков И.А. Каменноугольная промышленность Новороссийского края.1869 Телегiн Д.Я. Днiпро-донецька культура Кримський А.Ю. Історія хазарів з найдавніших часів до Х віку Новосельцев А.П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа Шуман Орест. Нечто о каменно-угольной ломке в Бахмутском уезде Екатеринославской губернии Смолій В.Якубова Л. Донеччина і Луганщина_ етнонаціональна ситуація, перспект. та інструменти держ.регулювання Устав Общества вспомоществования нуждающимся ученикам Лисичанской штейгерской школы Брио А. Исследование железной руды из с. Марковки Старобельского уезда Кострица Ю.П. У истоков горнозаводского дела: Очерки истории развития Лисичанского каменноугольного района. ХVІІІ-ХХ в.в Якубова Л. Д. Етнонаціональна історія Донбасу Шахты Горловского района (Наука и техника №35 (336) 31 августа 1929 г.) Філософи Донбасу. Історико-теоретичні нариси Материалы по Донбассу ко второй Всесоюзной топливной конференции Кульчицький С. В. Радянська індустріалізація на Донбасі 1926–1938 Македонский П. Донецкий рудно-угольный кряж и необходимость общего развития частной горной промышленности на юге России Донбас і Крим в економічному, суспільно-політичному та етнокультурному просторі України: історичний досвід, модерні виклики, перспективи Кульчицький С. В. Колективізація сільського господарства на Донбасі: 1928‒1938

Костянтинівка: Update міста

Коли Донецьк окупували, Костянтинівка стала кінцевою зупинкою.

Експрес із Києва доїжджає сюди за шість годин.

Його пасажири зазвичай надовго не затримуються: на вокзалі знайти таксиста, готового їхати до центру міста, складніше, ніж винайняти машину до Макіївки чи Горлівки.

"Наша цель – коммунизм", – стверджує викладений цеглою напис на напівзруйнованій стіні колишнього заводського складу. Не так давно 75-тисячна Костянтинівка була центром кольорової металургії, хімічної промисловості та виробництва скла. Усе життя мешканців міста – економічне, суспільне, культурне – трималось на вірі в непохитність заводів і фабрик. Дитсадок – при заводі, школа – при заводі, будинок культури чи клуб – при заводі.

 Усі фото: Світлана Колодій
 

Тепер від підприємств залишились руїни, а мешканцям Костянтинівки доводиться шукати нову мету. Декому з них це почало вдаватись.

НЕВМИРУЩІ ІДЕЇ "ЕЛВІСА"

Дивіться, фазан побіг! Бачите? А за ним іще один. На них полюють дикі собаки. Їх тут багато розвелося.

Диких птахів можна розгледіти серед чагарів, які захопили центр міста. Замість звичної для більшості міст площі з міськрадою в центрі Костянтинівки – промзона, навколо якої будувалися житлові масиви для робітників. Із 2012 року місцевий журналіст, еколог і краєзнавець Володимир Березін водить цією частиною міста екскурсію для туристів під назвою "Свалка коммунизма".

Коли до нас приїхали з Організації безпеки та співробітництва в Європі, почали запитувати, чи були в Костянтинівці якісь бойові дії, – розповідає гід. – Мешканці міста казали, що не було: війна оминула місто. А люди з ОБСЄ не вірили, вказуючи на руїни заводів. Звідки їм було знати, що в нас таке давно?

У центральному парку більше пеньків, ніж цілих дерев. Володимир пояснює: люди вирубують на дрова. Понівечені споруди колишніх підприємств розграбували, а навколишню територію перетворили на смітник. На білому фасаді будівлі, де не вціліло жодного вікна, червоною цеглою викладено: "Идеи Ленина бессмертны". Це один із колишніх цехів заводу "Автоскло": сумне нагадування про те, що насправді ніщо не вічне.

 

За радянських часів цей завод працював переважно на оборонні потреби – виробляв обтічники для ракет. За незалежності обтічники виробляти не припинили, а продавали тепер уже в Росію. Тепер, каже Володимир, Донеччину обстрілюють снарядами з костянтинівськими обтічниками.

– Раніше тут працювало дев’ять тисяч робітників. Зараз обтічники виготовляють для українських потреб в одному невеликому цеху, де працює чотири сотні. Більшість мешканців міста шукає роботу в бюджетній сфері – вчителями, лікарями, в пенсійному фонді. Ось якби завод виготовляв щось для людей – каструлі чи світильники – він би досі жив.

На півдороги від заводу до старого міста юрмиться молодь. Тут розташований Костянтинівський індустріальний технікум. Його учні, каже Березін, здебільшого проводять дозвілля в кафе:

– Раніше при кожному заводі були свої клуби, хореографічні й музичні колективи. Зараз нічого не працює. В місті було одинадцять кінозалів – не лишилось жодного.

Один із колишніх кінотеатрів названий на честь Леніна. Помпезна сіра будівля, пам’ятка сталінського ампіру, теж поступово перетворюється на руїни. Стіни кінотеатру планували оживити яскравими ґрафіті, навіть провели конкурс ескізів. Але те, що намалювали, вже пооблуплювалось.

Навпроти кінотеатру із землі стирчить чорний прямокутник. За останні роки такі з’явились на площах багатьох українських міст.

 

 

– Костянтинівський Ленін був особливим, – згадує Володимир. – Мені навіть шкода його: такий позолочений, маленький, випинав ногу вперед, ніби танцював краков’як. Я колись приводив до нього американців, а вони вигукували: та це ж наш Елвіс!

Відколи постамент спорожнів, на нього часто залізає молодь, щоб роззирнутися на місто згори. Що буде на місці пам’ятника, в Костянтинівці ще не придумали. Одна з пропозицій – установити мідне крісло, щоб кожен мешканець міста зміг подивитись на нього під іншим кутом.

ДЕСЯТА ПРОВІНЦІЯ БЕЛЬГІЇ

Промзона, збудована в гирлі річки Кривий Торець, сполучає дві частини міста. До того, як у Костянтинівці почали будувати заводи, на правому березі було село Сантуринівка, власник якого продав частину своїх земель під майбутню скляну гуту.

– Оце – душа Костянтинівки, – показує Володимир на кілька червоних дво- та триповерхових будиночків. Колись у них мешкали бельгійці, що працювали на першому костянтинівському заводі. За тих часів Костянтинівку називали десятою провінцією Бельгії, каже гід.

– Бельгійці мали костел на території заводу, – продовжує історію отець Віталій, настоятель Української греко-католицької церкви у Костянтинівці. – За радянських часів у ньому зробили склад. Верх зняли, залишили тільки стіни. Бельгійці виїхали ще до революції, завод націоналізували.

– Потім більшовики говорили, що мало не в личаках прийшли до Костянтинівки й побудували тут промисловість, – втручається Березін. – А насправді бельгійці вклали сюди мільярди. Кажуть, у Львові була європейська культура, а в Костянтинівці хіба не було?

 

Отець родом з Івано-Франківська. В Костянтинівці живе вже дванадцятий рік, опікуючись каплицею Святого Миколая Чудотворця – невеличкою дерев’яною спорудою у старій частині міста.

– На одному в’їзді до Костянтинівки стоїть церква Святого Миколая Московського патріархату, а на другому – Святого Миколая УГКЦ. Так Миколай оберігає місто, – жартує священик. На його думку, вигляд руїн заганяє мешканців міста в депресію.

Центр старої частини міста – велика червона будівля з брудними шибками у вікнах. Раніше, за словами Березіна, це була головна дирекція бельгійських заводів на Донбасі. Біля входу висить меморіальна табличка, що нагадує про півторастарічну бельгійську історію міста. Зараз тут навчально-виробничий комплекс індустріального техінкуму.

 

 

Нове місто – частина Костянтинівки на іншому березі річки – також колись була селом. Забудову там почали вже по революції. 1931 року береги Кривого Торця сполучила трамвайна лінія.

Трамвай – костянтинівська гордість – із часом занепав. Потрібні були нові вагони й ремонт колій. 2011 року працівники трамвайного управління розвісили оголошення з проханням до пільговиків бодай іноді оплачувати проїзд. Люди відгукнулись: близько сімдесяти відсотків пільговиків почали купувати квитки. Це продовжило життя костянтинівського трамвая на п’ять років, дозволило відремонтувати колії та закупити нові вагони… Але на початку 2016 року обидві трамвайні лінії закрили через ремонт моста. Своє 85-річчя костянтинівський трамвай святкував у депо.

– У підприємства немає грошей, – розповідає Володимир Березін. – Деякі колії вкрали або закатали в асфальт. Старі вагони ріжуть на металобрухт. Ніхто не хоче займатись відновленням трамвая.

Тепер із лівого берега на правий можна доїхати маршруткою, але тільки до шостої години вечора. Пізніше – або пішки, або на таксі: поїздка з одного кінця Костянтинівки в інший коштуватиме сто двадцять гривень.

– Нема господаря, – впевнено відповідає отець Віталій на запитання, як Костянтинівка дійшла до такого занедбаного стану.

 

Проте деякі мешканці міста доводять, що й без "господаря" – влади – можна обійтись.

UPDATE

На дошці оголошень у новій частині міста – лише одна афіша: нагадування про те, що місяць тому до Костянтинівки приїжджав цирк. Решта – оголошення про автобусні рейси до Києва, Москви та Ростова-на-Дону.

Де ж тоді проходять концерти, театральні вистави?

– У Краматорську, – відповідає літня мешканка Костянтинівки. – Якщо там якийсь концерт, то молодь їде туди. Сорок хвилин автобусом або електричкою. Хоча он у "Супутнику" щось роблять, запитайте там.

Колишній, як і решта закладів культури, кінотеатр "Супутник" для відвідувачів не працює. Але на дверях висить написане від руки оголошення: "Друзі на другому поверсі". Піднявшись сходами нагору, можна потрапити в зовсім інший світ.

 

Наталка Сосницька повернулась до Костянтинівки п’ять років тому після навчання в столиці. У квітні 2014-го, коли бойовики захопили владу в місті, Наталчині батьки виїхали.

– Я залишилася приглянути за родинним бізнесом, – розповідає Наталка. – Але згодом зрозуміла, що треба якимось чином лікувати душі людей, які живуть тут.

У січні 2017 року вона разом з однодумцями заснувала вільний простір "Друзі". Гроші на створення осередку спілкування й культурного дозвілля дали в Агентстві США з міжнародного розвитку (USAID) через Львівську освітню фундацію, а приміщення за одну гривню на рік надала в оренду міська рада. Сьогодні в "Друзях" проходить літературний вечір, на якому кожен може прочитати свої або чужі поезії.

Іще влітку, обмірковуючи ідею "Друзів", Наталка зустрілась із чотирнадцятирічною випускницею школи проектного менеджменту "Агенти змін" Софією Пилипенко. Дівчина створила проект реконструкції занедбаного парку "Хімік".

 

– Проект мав назву Update Park, – каже Софія. – На школі я продумала його цілі, структуру й завдання. Проект потрапив до п’ятірки найкращих, і я, повернувшись до Костянтинівки, мусила втілити його в життя.

Допомогли учасники волонтерського табору "Будуємо Україну разом" та ще шістдесят п’ять мешканців міста, що відгукнулись на Софіїн заклик у соцмережах. Прибрали сухе дерево, яке перегороджувало вхід, відремонтували танцювальний майданчик, на якому проводили дозвілля п’ять поколінь мешканців міста.

 

 

"Друзі" стали логічним доповненням до цього проекту. Тут уже провели літературний та музичний вечори та день вірменської культури, організований разом із вірменською громадою міста. Наталка каже: головне, що "Друзі" можуть дати костянтинівській молоді – це комунікація.

 

– Такі простори існують, щоб люди могли відчути свободу творчості, мали змогу спілкуватись із однолітками. Діти бачаться лише у школі, на вулиці або у модних тепер суші-барах. Самовиражатись у Костянтинівці дуже важко.

По завершенні літературного вечора Наталка ділиться новою ідеєю: створити онлайн-журнал, у якому можна буде публікувати дитячі вірші та прозу. Вона не вірить, що Костянтинівка – депресивне місто. Запевняє, що це лише оболонка, яку можна зруйнувати добрими справами.

 

– Коли люди побачили, що ми щось робимо, то радо підтримали, – каже вона. – Депресивність – це неправда. Просто ніхто насправді не знає, що може бути інакше.

Анастасія Іванців, для УП.Культура

Матеріал створено в рамках програми "Код Міста". Це довгострокова програма, що відбувається на перетині інтересів людей культури, аналітиків, бізнесів, а також державних діячів, які займаються розвитком міст.

Проект "Метамісто: Схід" здійснюється у партнерстві з ГО "Урбан куратори", ГО "Конгрес Активістів Культури", архітектурним бюро Formografia, Школою журналістики УКУ, за підтримки проекту "Українська ініціатива зміцнення громадської довіри (UCBI)", що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).

 

Анастасія Іванців

 

Українська правда. Культура