Про проект
В Дружковке открыли выставку, посвященную Василию Стусу Донецкий краеведческий музей может стать «музеем без стен» Первое арт-кафе в Доброполье В Костянтинівці працює виставка присвячена Василю Стусу Как модернизирують библиотеки Мариуполя Костянтинівка: Update міста Тичина і Жадан в одній виставі Как живет еврейская община Мариуполя Как меняеться Покровск Донецькі бійці УПА Квадрокоптери для музеїв Донбасу Як німецький театр розповідає про долі переселенців Як колядує Донбас Олена Стяжкіна про Донбас, мовне питання та сучасну Україну В Северодонецке открылся интерактивный музей, рассказывающий об успешных социальных проектах «Музей открыт на ремонт» — проект обновления музеев Славянска и Лисичанска: первые результаты У Сєвєродонецьку відкрилася фотовиставка про історію міст Донбасу Музей Луганска: создать, чтобы не забыть Нова збірка поетів з Донбасу Дмитро Стус про музеї на Донбасі, декомунізацію та сучасні культурні тенденції В Киеве откроется выставка донецкого художника, вдохновляемого Кастанедой Чим живе культурний Сєвєродонецьк Сергей Жадан в Дружковке Победы побеждённых Як шовковиця врятувала Слов'янськ Культура против войны Румунський арт-табір для дітей із зони АТО Маріуполь і «10 секунд», що його змінили Маріупольський портрет Стіва Джобса Шахтерские истории из Донбасса и Львовщины - что общего? Віртуальний музей Луганська The New Yorker о Жадане: неофициальный бард Донбасса, где все рушится Як оновлюється Словянський краєзнавчий музей Алевтина Кахидзе и "Профилактика оккупации" "Druzhkivka URBAN map" – нова форма спілкування з містянами Мурал-бум у Краматорську Мій Шевченко - Мій Світ: Валерія Таранова Druzhkivka Urban Fest 2016 Druzhkivka Urban Fest 2016: итоги и перспективы Арт-інсталяція "Городяни, які змогли" Майстер-клас з культури мови та Арт-лекції "Життя Василя Стуса як акт творчості" Перша Східноукраїнська книжкова толока Анна Бондаренко: Как в провинциальной библиотеке сделать HUB Заместителя посла королевства Бельгии в Украине очаровала Дружковка Дружківці відкрили нову іпостась Влади Литовченко Масляна в Дружківці Приходьте без запрошення: мистецькі осередки Донбасу LESYA HUB - рік разом Пісні Стуса, Висоцького і Окуджави в Дружківці Донбасс: границы и предел свободы Реальний та уявний Донбас "Новая Дружковка" - самый быстрый "велосипед" в будущее Вулиця Василя Стуса у Краматорську, меморіал Василя Стуса у Донецьку
Тарас Чухліб про козаків на Донбасі Оксана Міхєєва. Місто як поле символічних битв: випадок Донецька Історія українських земель. Донбас Олена Стяжкіна про жінок України в повсякденній окупації 1941-1944 рр. на прикладі Донбасу. Олена Стяжкіна "Міщанка" та "бєздуховний обиватєль": ґендерні аспекти радянської повсякденності" Наталя Кривда та Михайло Фельдман про історичні міфи про Донбас Геннадій Єфіменко: Український Донбас: територія і кордони Геннадий Ефименко о формировании територии Донбаса Ирина Склокина об индустриальном наследии и порождениях советскости Віталій Скипальский про Донбас під час Акту Злуки Минуле у змінних кордонах: як писати історію після конфлікту Оксана Міхєєва Пам’ятник і публічний простір міста (випадок Донецька) Дмитро Снегирьов про історію шахтарських страйків на Донбасі Володимир Семистяга про міфи довкола "Молодої гвардії" Гироаки Куромия о Донбасе в советский период Гіроакі Куромія (лекції) Геннадій Єфіменко: Межі Українського Донбасу Олена Стяжкіна: Автобіографія як самоідентифікація мешканців Донбасу у 20-30 ті роки Володимир Куліков про міста-корпорації Донбасу Кирило Ткаченко про шахтарські страйки 1989-1993 років Андрій Любка та Тарас Лютий про Дикий степ, ментальні, історичні та культурні кордони Історія голосами шахтарів Презентація книги Тіма Джуда In Wartime: Stories from Ukraine Життя для шахти: міста Донбасу 1950-80-их років Сергій Єкельчик про Донбас між війною та революцією Марта Студенна-Скруква про гірничу культуру Донбасу та Сілезії Станіслав Федорчук про трудову еміграцію з Польщі на Донбас у перші роки Другої світової війни. Европейцы и индустриализация Донбасса Наталя Каплун про поселення сербів на Донбасі Віктор Скальський про боротьбу за владу у Луганську у 1917 році Олена Снігова: Постіндустріальна економіка старопромислових регіонів Оксана Міхеєва про декомунізацію Донбасу Оксана Міхеєва про формування ідентичності на Донбасі Павло Подобєд про донбасців в армії УНР
Папакін Г. В. Донбас на "чорній дошці": 1932–1933 Абліцов В. Донбас: європейська Україна чи азійське дикопілля Пиріг Р. Я. Донбас у складі Української гетьманської держави (травень–листопад 1918 року) Донік О. М. З історії індустріального освоєння Донбасу (ХІХ – початок ХХ ст.) Чухлиб Т. Мечом и оралом. Донбасс - древняя земля Украины Схід і Південь України час простір соціум Исторический очерк Луганского литейного завода Лисенко К.И. О возможности водворения содового производства на юге России Нові сторінки історії Донбасу Усачук А.Н. Поиски Старопетровского чугунолитейного завода — первый опыт археологического изучения индустриального объекта в Донбассе Міхеєва О.К. Кримінальна злочинність і боротьба з нею в Донбасі(1919-1929) Пірко В. О., Литвиновська М.В. Соляні промисли Донеччини в XVII - XVIII ст. Подкур Р. Ю. «Великий терор» 1937–1938 рр. на Донбасі Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу Юз та Юзівка Фридгут Т. Політика та революція в Донбасі Ніколаєць Ю. О. Поселенська структура населення Донбасу Wynn Ch. Workers, strikes, and pogromsThe Donbass-Dnepr bend in late imperial Russia 1870-1905 Головко В. Олигархи из города роз. Становление и развитие крупного капитала Донбасса (1991–2014 гг.) Альманах Кальміюс Копыл А.Г. Из истории храмов Бахмута Саєнко І.В. Минуле українського козацтва на Луганщині Подов В.И. Славяносербия: Очерки из истории заселения Донбасса в 18 в. Документы Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії) Полонська-Василенко Н.Д. Матеріали до історії гірничої промисловості Донбасу Дзюба І. Донецька рана України Пірко В. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI-XVIII ст Подов В.И. Легенды и были Донбасса Шевченко А.В. Основатели Горловки: Краеведческие очерки Фертнер Ф.Р. Донецкая каменноугольная промышленность Мевиус, Аполлон Федорович. Будущность горнозаводского промысла на Юге России Антонов Н.Н. Донецкий бассейн и его промышленность (1922) Арский Р. Донецкий бассейн Подов В. Открытие Донбасса: Исторический очерк. Документы Горлов П. История горно-заводского дела на территории Донецкого кряжа и вблизи Керчи (1696 - 1859 гг.) Святогірський альманах Бабенко В.А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края Дадашов О.С., Татаринов С.Й. Витоки солевидобутку в Донбасі Ступки и голландская соляная шахта «Петр Великий». Строения и те, кто жил и работал там Pozdravljajoe. Russische wenskaarten rond 1910 Менделеев Д.И. Будущая сила, покоящаяся на берегах Донца. Мировое значение каменного угля и Донецкого бассейна Таскин Е.Н. Каменноугольная промышленность Донецкого бассейна: Условия ее развития и современное положение. 1896 Томилов К.Н. Описание земель войска Донского (Горный журнал 1849 Кн.06 июнь) Черная страна. Сборник об угле (1923) Татаринов С., Тутова О. Нариси історії самоврядування в Бахмуті і повіті у XVIII–XX століттях Заводы и рудники. Календарь-ежегодник «Приднепровье» (1914) Смолій В., Якубова Л. Донеччина і Луганщина: місце в модерному українському національному проекті. Колесник А.В. Средний палеолит Донбасса Татаринов С.Й., Тутова Н.О. Православ'я Бахмутського краю Лепявко С. Великий кордон Європи як фактор становленя козацтва Пірко В.О. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст. Весь Луганск в кармане. Адрес-календарь и справочная книга города и окрестностей на 1912 год Азовське намісництво: нереалізований проект Описи Степової України останньої чверті XVIII – початку XIX століття Донбас 1943–1950 років Відновлення промислової і транспортної інфраструктури Бацак Н.І. Культурно-освітній розвиток грецької громади Північного Приазов’я (ХУІІІ-ХІХ ст.) Подов В. І., Курило В. С. Історія Донбасу Білецька В. Шахтарські пісні Сухоруков В.Д. Историческое описание Земли Войска Донского Маленко, Людмила. Азовське козацьке військо (1828-1866) Лаврів П.І. Історія південно-східної України Татаринов С.Й. Федотов С.А. Етнічна історія північно-східної Донеччини (XVIII - початок ХХ ст.) Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939-1959 рр.) Дедов В.Н. Святогорское имение и его владельцы с конца XVIII до начала ХХ века Історія Горлівки у документах та матеріалах Задніпровський О.І. Хроніка голоду 1946 – 1947 років у Донбасі Донбас в етнополітичному вимірі Сусликов В. Є., Титаренко Д. М. Горлівка в період Великої Вітчизняної війни та перші повоєнні роки (1941–1950) Матеріали до опису округ УСРР Луганська округа Історико-містобудівні дослідження м. Горлівки Расовский Д.А. Половцы, торки, печенеги, берендеи Плетнёва С. А. Кочевники южнорусских степей в эпоху средневековья (IV—XIII века) Марочко B. I. Голодомор 1932–1933 років на Донбасі Плетнева С.А. Очерки хазарской археологии Расовский Д.А. Половцы, торки, печенеги, берендеи Кононов І.Ф. Етнос. Цінності. Комунікація (Донбас в етнокультурних координатах України) Голубовский П. В. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар Гендерні дослідження. Донбаські студії Плетнева С.А.От кочевий к городам. Салтово-Маяцкая культура. Реабілітовані історією. Луганська область Флерова В.Е. Образы и сюжеты мифологии Хазарии Донецький Вісник Наукового Товариства ім.Шевченка. Серія Історія Плетнёва С. А. Половцы Філянський М. Короткий путівник Реабілітовані історією. Донецька область Махно Нестор. Спогади Степи Европы в эпоху средневековья (Труды по археологии) Брехуненко В. Козаки на степовому кордоні Європи Брехуненко В. Стосунки українського козацтва з Доном Яруцкий Л. Махно и махновцы Нікольський В.М. Підпілля ОУН(б) у Донбасі Гаркавец А. Codex Cumanicus: Половецкие молитвы, гимны и загадки XIII - XIV веков Куромія Гіроакі Зрозуміти Донбас Покровский П.А. Как живет донецкий шахтер Русов С. Донецкие углекопы Ковальчук В. ОУН в Центральній, Південній та Східній Україні 1941-1950-ті рр Голобуцький В. О. Запорізька Січ в останні часи свого існування. 1734–1775 Діяльність підпілля ОУН на Сході України Смолій В., Кульчицький С., Якубова Л. Донбас і Крим: місце в модерному національному проекті Донбас у 1917-1921 Калинина Т. Проблемы истории Хазарии (по данным восточных источников) Исторические и статистические описания станиц и городов Области Войска Донского Гарустович Г.Н., Иванов В.А. Огузы и печенеги в Евразийских степях Антология Печенеги ( История. География. Этнография) Описание рыболовецких селений и ватаг донских и запорожских казаков в Северном Приазовье 1768 г Сулин И. Материалы к истории заселения Миусскаго (ныне Таганрогскаго) округа Гаркави А. Я. Сказания еврейских писателей о хазарах и Хазарском царстве Лишин, А. Акты, относящиеся к истории Войска Донского Curta F., Kovalev. R. Other Europe in the Middle Ages. Avars, Bulgars, Khazars and Cumans Копыл А.Г. Бахмут, столица Новой Америки Флеров В.С. Города и замки Хазарского каганата. Археологическая реальность Минеральные богатства Донского края Жеребецкий П. И. Живое серебро Донбасса Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь Репин Н.А. Заводы Донецкого района (Образовательные прогулки по России 1894-1902) Половець В.М. Половці Археологія та давня архітектура Лівобережної України та суміжних територій Рагозин Е. И. Железо и уголь на Юге России (1895) Сурожский П. Край угля и железа Шандра В. С. Донеччина: Адміністративно-територіальний і відомчий поділ (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) Фомин П.И. Металлопромышленность Украины Михеев В.К. Подонье в составе Хазарского каганата Лутугин Л.И. Донецкий каменноугольный бассейн как источник минерального топлива Очерк месторождений полезных ископаемых в Европейской части России и на Урале Колода В. В., Горбаненко С. А. Сельское хозяйство носителей салтовской культуры в лесостепной зоне Верменич Я. В. Донбас як порубіжний регіон: територіальний вимір Куромія, Гіроакі. Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870—1990-і роки Татаринов С.И., Федяев С.В., Федотов С.А. Археология Бахмутского края Історія міст і сіл Українській РСР: Донецьк, Луганськ Речь Н.Д. Борисяка о развитии горного промысла на юге России Кострица Ю.П. Жемчужина Донбасса Національна книга памяті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область Исторические и статистические заметки о Лисичанской штейгерской школе Хазары: миф и история Янжул І. Виробництво на Україні Культурні цінності Криму і Донбасу в умовах війни та окупації Кульчицький С., Якубова Л. Донеччина і Луганщина у ХVІІ–ХХІ ст. Чухліб Т. Донеччина та Луганщина - козацькі землі України (XVI - XVIII ст.) Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Донецька область Усенко П. Маріуполь. Грецьке забарвлення українського Надазов'я (кінець XVII - початок XX ст.) Шмаков И.А. Каменноугольная промышленность Новороссийского края.1869 Телегiн Д.Я. Днiпро-донецька культура Кримський А.Ю. Історія хазарів з найдавніших часів до Х віку Новосельцев А.П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа Шуман Орест. Нечто о каменно-угольной ломке в Бахмутском уезде Екатеринославской губернии Смолій В.Якубова Л. Донеччина і Луганщина_ етнонаціональна ситуація, перспект. та інструменти держ.регулювання Устав Общества вспомоществования нуждающимся ученикам Лисичанской штейгерской школы Брио А. Исследование железной руды из с. Марковки Старобельского уезда Кострица Ю.П. У истоков горнозаводского дела: Очерки истории развития Лисичанского каменноугольного района. ХVІІІ-ХХ в.в Якубова Л. Д. Етнонаціональна історія Донбасу Шахты Горловского района (Наука и техника №35 (336) 31 августа 1929 г.) Філософи Донбасу. Історико-теоретичні нариси Материалы по Донбассу ко второй Всесоюзной топливной конференции Кульчицький С. В. Радянська індустріалізація на Донбасі 1926–1938 Македонский П. Донецкий рудно-угольный кряж и необходимость общего развития частной горной промышленности на юге России Донбас і Крим в економічному, суспільно-політичному та етнокультурному просторі України: історичний досвід, модерні виклики, перспективи Кульчицький С. В. Колективізація сільського господарства на Донбасі: 1928‒1938

Приходьте без запрошення: мистецькі осередки Донбасу

Вільний простір для спілкування? Доступність творчості у різних вимірах для будь-кого? Трохи більше року тому у Краматорську ніхто не міг зрозуміти, як це може бути: є приміщення, а там – кожен сам по собі і всі разом. Приходь, як-то кажуть, «з вулиці», коли заманеться, спілкуйся будь з ким, кого там побачиш, і для цього не потрібно бути учасником якоїсь організації чи клубу, бо ти сам можеш запропонувати творчу ініціативу і втілити її.

 
Такий простір назвали молодіжною платформою «ВІЛЬна ХАта», і одному з його організаторів, Миколі Дорохову, на початку грудня 2014 року доводилося одне й те ж пояснювати багатьом і багатьом. Потім роз’яснення з’явилося на стартовій сторінці «ВІЛЬної ХАти» в соцмережі, так воно виглядає і зараз: «У Хаті можна бути самим собою, розслабитися та відчути себе вільним від буденності. Тут можна поспівати, потанцювати, пограти на гітарі, провести репетицію гурту, послухати цікаву людину, почитати книжку, подивитися фільм, зробити домашнє завдання, попити кави чи перекусити. Це місце обміну. Обміну ідеями, думками, книжками та обіймами».Вам не здається, що на тлі цих слів тихо звучить приємна, ненав’язлива легка музика і вас огортає аромат кави? Якщо так, тоді ви починаєте відчувати атмосферу неформального освітнього та мистецького простору, який його відвідувачі одразу скорочено назвали ВільХа.Ідея не тільки прижилась у Краматорську, а й стала заразливою для сусідніх міст, де створені також креативні майданчики. Важлива особливість: для будь-кого тут усе безоплатно. А ще тут не ділять відвідувачів на «місцевих» і «приїжджих», тобто переселенців, сюди нікого не запрошують спеціально – але завжди на вас чекають. «ВІЛЬна ХАта» і всі-всі-всіІдею креативного майданчика Микола Дорохов привіз до Краматорська зі Львова, де брав участь у проекті Львівської освітньої фундації «Схід-захід». Там він вперше відвідав молодіжний неформальний клуб для відпочинку і творчого розвитку. Нічого подібного він не бачив, і вирішив неодмінно організувати такий самий у себе на Донеччині. Підтримати приїхали знайомі Миколі громадські активісти, працівники  Львівської освітньої фундації Андрій Левицький, Юрко Дідула. Львівська освітня фундація допомогла знайти організацію, що виділила гроші на оренду приміщення, а вже ремонт і створення бажаного інтер’єру ініціатори та їхні добровільні помічники робили власними руками. 6 грудня 2014 року молодіжна платформа  «ВІЛЬна ХАта» урочисто відкрилася і з того часу не буває порожньою. Хіба що в офіційний вихідний (понеділок).
 
Координатор проекту «ВІЛЬна ХАта» Микола Дорохов у Краматорську на запитання, як змінилася ситуація щодо можливостей для неформального спілкування в місті з появою вільного простору, відповідає коротко і впевнено:- Ситуація в місті і регіоні змінюється потроху. Наприклад, у тому ж самому Краматорську, крім «ВІЛЬної ХАти», є ще Відкритий коворкінговий  простір «Free UA»  (Коворкінг – coworking, англ. — означає «разом працюють» — це обладнаний всім необхідним для роботи простір, що здається в оренду будь-кому на необхідний термін — день, тиждень, місяць – ред.). У Старому місті (народна назва одного з районів Краматорська – ред.) відкрився Центр для літніх людей. Ще ми допомагаємо активістам з інших міст також розвивати такі платформи.  У Дружківці — «LESYA HUB», у Бахмуті — це вільний простір «Майстерня». В Красноармійську з’явився «Молодіжний квартал», у Слов’янську — «Теплиця».Одразу підхопили ідею створення креативних майданчиків місцеві активісти Слов’янська, які назвали свій вільний осередок Платформа Ініціатив «Теплиця». 16 травня 2015 року відбулося відкриття молодіжної платформи, підтримку якій також надала Львівська освітня фундація. Один з представників фундації Любомир Лещук невдовзі став співкоординатором цього вільного простору. Майже рік він був у відрядженні на Донеччині. Своє рішення працювати на буремному сході пояснював так:
 
- Я сам зі Львова. Коли мене брали на роботу, попередили, що це надовго. Але мені самому було цікаво, трохи важко сидіти вдома і займатися якимись дурницями, коли в іншій частині країни таке твориться. І це був такий певний вихід для мене  - як можна долучитись до подій, де я би був максимально корисним. Мета здійснюється. Спочатку був у Краматорську, згодом переїхав до Слов’янська. Переконався, що прекрасні люди всюди, у мене з’явилося багато друзів. «Теплиця» створювалася як майданчик для комунікацій, вільний простір, де б люди спілкуватись, реалізовувати власні ідеї. А ще – це прагнення організувати громадянське суспільство через такі місця для комунікацій.А у Дружківці не було такої потужної матеріальної та організаторської підтримки досвідчених громадських активістів. Проте це не стало на заваді створення громадської ініціативи Культурний простір «LESYA HUB» («Леся хаб»). Рушійною силою проекту стала Ганна Бондаренко. За  спеціальністю вона графічний дизайнер, а працює художником-оформлювачем у бібліотеці… здогадалися, з якою назвою? Так – бібліотека імені Лесі Українки. Значення доданого слова «хаб» Ганна пояснює як «центр інтересу і діяльності». Потреба у створенні майданчика, подібного «ВІЛЬній ХАті», і тут відчувалася через відсутність місць для спілкування людей, схильних до творчого відпочинку. Ганна  згадує:
 
- Майже рік тому, коли ми обговорювали ідею створення креативного майданчика, думали: лише на літо, на декілька місяців, і все. Але ідея почала набирати обертів, до ініціативної групи додалися люди, нас уже 30 осіб. Ми велика дружня родина. Наша особливість у тому, що, приходячи в «LESYA HUB», ти знаходиш собі нових друзів. Ми не беремо жодних членських внесків. Ми вкладаємо свої сили, час, ніякої матеріальної вигоди не отримуємо. Назві вільного простору для спілкування «Майстерня» у Бахмуті передувала невеличка історія. У викладі активістки громадської організації «Моя єдина», однієї з організаторок «Майстерні» Анни  Бокової це звучить так:
 
-   В місті немає місць, затишних, комфортних, де б збиралися творчі люди, де можна обмінятися ідеями, навчитися нового (на некомерційній основі – ред). На створення такого місця нас наштовхнув молодіжний рух «Літературна середа». Молоді люди щосереди збиралися, читали свої вірші, відомих авторів, обмінювалися думками. Але у них не було свого приміщення. З комунальними підприємствами, бібліотеками не склалося: то їх обмежували у часі, вимагали орендну платню, в кав’ярнях – доводилося щось замовляти. Спочатку вони збиралися у ка’вярнях, потім у міському центрі культури та дозвілля, потім пішли на приватні квартири. Але там мало людей може розміститися, запрошували тільки найближчих друзів… Ми ознайомилися з досвідом «ВІЛЬної ХАти». З часом зрозуміли, що нам підійде колишній магазин будматеріалів, який називався «Майстерня», який на той момент не працював вже пару років. Це магазин керівника нашої громадської організації Сергія Ніколаєнка. Це він утримує приміщення. Ми почали спілкуватися з хлопцями та дівчатами з літературного середовища, проводити майстер-класи, кінопокази, навчальні класи для дітей, поступово формується певна атмосфера нашої «Майстерні». Наскільки вільні вільні простори?Якщо кожен може творити на власний смак і розсуд, то чи не спіткає ідею вільного майданчика розбрід і хитання? Ні,  не спіткає.
 
З досвіду існування креативних майданчиків стає зрозумілим, чому ці простори працюють ефективно і дотримуються певних правил. Один із координаторів «Теплиці» Любомир Лещук, пояснює систему роботи, що склалася з урахуванням потреб відвідувачів. -  Окрім того, що ми даємо людям простір для спілкування, ми займаємося окремими напрямками: неформальна освіта, соціальна робота і урбаністика. Стосовно розкладу заходів (хоча це нудне слово тут не підходить, але ж іншого поки що не придумали – ред.). Ми тут дуже гнучкі, і розклад на наступний тиждень плануємо наприкінці попереднього. Інколи нам зручніше робити якісь акції постійними, інколи – навпаки, вони повинні бути унікальними, тобто раз чи двічі, і більше немає в них потреби. Щочетверга працює художня майстерня у Слов’янську. Це одна з волонтерок, Каріна Чернишова, прийшла і запропонувала: давайте буду вчити людей малювати. Сама прекрасно малює, і погодилася безоплатно проводити уроки живопису. Народ приходить зі своїми фарбами, олівцями, і вони з нею малюють, і час від часу роблять якісь виставки. Дівчинка сама висловила бажання зробити це – і чому б не підтримати таку хорошу ініціативу.
 
 «Навчайся. Твори. Відпочивай». Від самого початку і до сьогодні цей девіз для «ВІЛЬної ХАти» у Краматорську залишається актуальним. Керівник проекту Микола Дорохов також наголошує, що  виробилася досить чітка система планування:-     Кожну неділю або понеділок ми викладаємо свій розклад. Це зручно відвідувачам. У нас є заходи, які повторюються, але все ж таки простір залишається вільним. Усе планується з урахуванням того, щоб був вільний час, і можна якісь нові заходи додати. Все узгоджується. А ще, окрім «ВІЛЬної ХАти», у нас є дві нові творчі гілки: дитячий центр «Творча Хатинка» і  творча майстерня ВІЛЬної ХАти.У дружківському «LESYA HUB» та бахмутській «Майстерні» задуми скромніші. Чому — пояснює Анна Бокова з «Майстерні»:- «ВІЛЬна ХАта» створювалася під патронатом Львівської освітньої фундації, і в них були певні ресурси. А ми намагаємося зрозуміти потреби нашої громади, мешканців міста, молоді, щоби стати цікавими. А щоб наш простір став популярним, заходи мають бути періодичними: наприклад, по суботах ми граємо в «Мафію» та настільні ігри. Всі ми активна молодь і в будні дні займаємося робочими справами, але саме у вихідні ми можемо організувати культурно-дозвільну програму.А ще у «Майстерні» планують створити клуб пластилінової мультиплікації для дітей. Поступово налагоджують зв’язки, збираються розвивати такі напрямки, як кінопокази, культурно-літературні середи, семінари, майстер-класи. «У кожного з нас є основна робота, де заробляємо гроші, — пояснює Анна Бокова, — а «Майстерня» — це у всіх хоббі».
 
 «Свої, не чужі»Отже, маємо вільні креативні майданчики, відкриті для спілкування, розвитку творчих здібностей і відпочинку будь-кого, хто відчуває потребу у суто емоційному підживленні, видимих знаках визнання «свій, не чужий». Найбільше цього потребують переселенці, яких у Краматорську, Слов’янську, Дружківці, Бахмуті дуже багато, враховуючи близькість до лінії розмежування сторін. Яким чином вони можуть скористатися новими можливостями, що з’явилися в громадських (у кращому розумінні цього слова) центрах творчості, культурного збагачення, спілкування, відпочинку?   Над цим розмірковує  Любомир Лещук:-    Це дуже велика проблема, я маю на увазі вимушено переміщених осіб. Їх постійно роблять жертвами. Їм насправді і так не дуже легко, довелося покинути будинки, родини, втратити родичів. І ще так окремо виділяти, що ці люди переселенці, вони жертви, їм треба допомагати – це трохи некрасиво. Минуло майже два роки від початку конфлікту, коли люди почали масово переїжджати кудись, емігрувати. З історичної точки зору міграції, переміщення, у тому числі пов’язані з війною, є нормальними. Неодноразово таке траплялося і в історії України. Просто незалежна Україна таких процесів не знала, і тому для нас це трошки диво. Звичайно, до нас приходять переселенці — творчі, креативні, просто в них сталася біда. Ми їх підтримуємо, дуже рідко розпитуємо, як то було, як вони евакуювалися. Навіщо їм нагадувати про погане, якщо можна показати щось хороше. Якщо можна показати, що на тому життя не закінчується. Хороші приклади, коли люди, потрапляючи у складні обставини, навпаки, отримували набагато більше і починали жити набагато краще. Це насправді дуже складне питання – переселенців, вимушено переміщених осіб, тут усім треба бути дуже обережними з цим. Тому що, знаєте, коли ми говоримо про літніх людей – це одне, а коли ми говоримо про підлітків чи студентів, у яких це було ось недавно – то вони можуть триматися, триматися, триматися, а потім – якась дрібничка, і в них істерики, депресії і тому подібне.
 
Коли люди масово покидали будинки, їхали туди, де нікого не знають, не розуміли, що їм робити, то такі організації, як «Крим СОС» чи «Донбас СОС» були дуже актуальні. Штаби для переселенців, центри надання юридичної, гуманітарної допомоги були вкрай важливі. Але якщо подумати логічно: півтора, два роки уже минуло з того часу, і в принципі, уже кожна адекватна людина мала можливість облаштуватись. Якщо в тебе ціль життя не стоїть напиватися або просити милостиню, тоді ти змушений дати собі раду. Координатор проекту «ВІЛЬна ХАта» з Краматорська Микола Дорохов такої ж думки:- Як казали мої колеги, ми не виділяємо переселенців  і не бачимо в цьому потреби. Тут багато до нас приходить молоді, старших людей, вони знайшли собі друзів тут. Коли приїздиш в нове місто – ти один, нікого не знаєш. Сюди прийшов, познайомився з людьми, і в тебе є спільні знайомі, однодумці. Немає потреби виділяти їх. Ми усім даємо можливість розвиватися, цікавитися новим, пізнавати нове і знаходити собі друзів. У нас буває так, що є організації, які працюють з переселенцями, можуть попросити приміщення, щоб провести захід. Ми даємо безоплатно.На платформі Культурного простору «LESYA HUB» у Дружківці не заводили і не збираються заводити спеціальної картотеки
 
відвідувачів-переселенців. Ганна Бондаренко, координатор проекту, зауважує:- У нас з організаторів всі місцеві, а серед учасників простору є переселенці. Тут вони можуть знайти друзів, однодумців.Анна  Бокова з «Майстерні» уже згадувала, що цей креативний майданчик з’явився у Бахмуті завдяки шанувальникам поезії, які шукали приміщення для проведення літературних вечорів по середах:- Ми не поділяємо людей на переселенців/не переселенців. До речі, організатор «Літературної середи», — це переселенка з Луганська Ганна Симонян. Вона сама захоплюється поезією, пише, і півтори року тому започаткувала цей рух для мешканців міста. Не варто робити окремо якийсь Клуб переселенців, тому що це віддаляє людей один від одного. Приходять до нас студенти внз-переселенця – Горлівського педінституту іноземних мов. А одна з викладачів цього закладу у недавній бесіді відзначила, що вже не відчуває себе переселенкою. Ми з нею говорили про те, що такі місця творчої активності, які з’являються у багатьох містах, теж говорять про зміну свідомості людей. Люди починають розуміти, що вони хочуть, куди рухатися, об’єднуються у групи за інтересами, щоб займатися саморозвитком. Я вважаю, що люди мають відчувати себе просто людьми, а не переселенцями. Вони мають прийти (в «Майстерню» — ред.) на таких самих умовах, як і я, для того, щоб їм було комфортно. Так, спочатку вони говорили: «Нам потрібна була матеріальна та психологічна допомога, а зараз ми хочемо бути звичайними людьми, і не хочемо повертатися в той «стан переселенців».
 
Якщо різні творчі люди, які створили навколо себе для інших вільний простір, де кожному доступна розкіш бути самим собою, в один голос твердять: варто перестати публічно розділяти людей на «місцевих» та «понаєхавших», і дати кожній людині, незалежно від реєстрації, зайняти власне місце в колі друзів та творчих однодумців – то це взагалі добрий знак для нинішнього громадянського суспільства.Шукайте у своїх містах такі теплі творчі компанії. У вільних просторах на вас чекають завжди, і ви не будете самотні. Тож приходьте, будь ласка, без запрошення! 
 
Контакти: 
Молодіжна платформа «ВІЛЬна ХАта» (ВільХа)http://vilha.pp.ua/https://www.facebook.com/vilha.ua/http://vk.com/vilnahatavilhavilha@gmail.com
Краматорськ, пр. Миру, 9Тел: 066 60 90 256, 063 50 42 800
Координатор проекту  Микола Дорохов
 * 
 
Платформа ініціатив «Теплиця»http://vk.com/teplycyahttps://www.facebook.com/groups/teplycya/ Слов’янськ, вул. Василівська 49 (колишня вул. Жовтневої Революції)teplycya@gmail.com Телефон: 066 500 50 20 Координатор проекту Ганна Авдіянц 
*
 
Громадська ініціатива Культурний простір «LESYA HUB» («Леся хаб»).https://vk.com/lesyahubhttps://www.facebook.com/lesyahub
lesyahub.dru@gmail.com
Дружківка, Енгельса, 112, бібліотека імені Лесі Українки.Тел. 099 607 62 90Координатор проекту Ганна Бондаренко
*
 
Вільний простір «Майстерня»https://www.facebook.com/prostirmaysternya/https://vk.com/club108227844Бахмут, вул. Горбатова, 2vipmaysternya@gmail.com
 
Матеріал із сайту  Донецький прес-клуб
http://pclub.dn.ua/prixodte-bez-zaproshennya