Про проект
В Дружковке открыли выставку, посвященную Василию Стусу Донецкий краеведческий музей может стать «музеем без стен» Первое арт-кафе в Доброполье В Костянтинівці працює виставка присвячена Василю Стусу Как модернизирують библиотеки Мариуполя Костянтинівка: Update міста Тичина і Жадан в одній виставі Как живет еврейская община Мариуполя Как меняеться Покровск Донецькі бійці УПА Квадрокоптери для музеїв Донбасу Як німецький театр розповідає про долі переселенців Як колядує Донбас Олена Стяжкіна про Донбас, мовне питання та сучасну Україну В Северодонецке открылся интерактивный музей, рассказывающий об успешных социальных проектах «Музей открыт на ремонт» — проект обновления музеев Славянска и Лисичанска: первые результаты У Сєвєродонецьку відкрилася фотовиставка про історію міст Донбасу Музей Луганска: создать, чтобы не забыть Нова збірка поетів з Донбасу Дмитро Стус про музеї на Донбасі, декомунізацію та сучасні культурні тенденції В Киеве откроется выставка донецкого художника, вдохновляемого Кастанедой Чим живе культурний Сєвєродонецьк Сергей Жадан в Дружковке Победы побеждённых Як шовковиця врятувала Слов'янськ Культура против войны Румунський арт-табір для дітей із зони АТО Маріуполь і «10 секунд», що його змінили Маріупольський портрет Стіва Джобса Шахтерские истории из Донбасса и Львовщины - что общего? Віртуальний музей Луганська The New Yorker о Жадане: неофициальный бард Донбасса, где все рушится Як оновлюється Словянський краєзнавчий музей Алевтина Кахидзе и "Профилактика оккупации" "Druzhkivka URBAN map" – нова форма спілкування з містянами Мурал-бум у Краматорську Мій Шевченко - Мій Світ: Валерія Таранова Druzhkivka Urban Fest 2016 Druzhkivka Urban Fest 2016: итоги и перспективы Арт-інсталяція "Городяни, які змогли" Майстер-клас з культури мови та Арт-лекції "Життя Василя Стуса як акт творчості" Перша Східноукраїнська книжкова толока Анна Бондаренко: Как в провинциальной библиотеке сделать HUB Заместителя посла королевства Бельгии в Украине очаровала Дружковка Дружківці відкрили нову іпостась Влади Литовченко Масляна в Дружківці Приходьте без запрошення: мистецькі осередки Донбасу LESYA HUB - рік разом Пісні Стуса, Висоцького і Окуджави в Дружківці Донбасс: границы и предел свободы Реальний та уявний Донбас "Новая Дружковка" - самый быстрый "велосипед" в будущее Вулиця Василя Стуса у Краматорську, меморіал Василя Стуса у Донецьку
Тарас Чухліб про козаків на Донбасі Оксана Міхєєва. Місто як поле символічних битв: випадок Донецька Як жив Донбас у кінці 20-х років Історія українських земель. Донбас Олена Стяжкіна про жінок України в повсякденній окупації 1941-1944 рр. на прикладі Донбасу. Олена Стяжкіна "Міщанка" та "бєздуховний обиватєль": ґендерні аспекти радянської повсякденності" Наталя Кривда та Михайло Фельдман про історичні міфи про Донбас Геннадій Єфіменко: Український Донбас: територія і кордони Геннадий Ефименко о формировании територии Донбаса Ирина Склокина об индустриальном наследии и порождениях советскости Віталій Скипальский про Донбас під час Акту Злуки Минуле у змінних кордонах: як писати історію після конфлікту Оксана Міхєєва Пам’ятник і публічний простір міста (випадок Донецька) Дмитро Снегирьов про історію шахтарських страйків на Донбасі Володимир Семистяга про міфи довкола "Молодої гвардії" Гироаки Куромия о Донбасе в советский период Гіроакі Куромія (лекції) Геннадій Єфіменко: Межі Українського Донбасу Олена Стяжкіна: Автобіографія як самоідентифікація мешканців Донбасу у 20-30 ті роки Володимир Куліков про міста-корпорації Донбасу Кирило Ткаченко про шахтарські страйки 1989-1993 років Андрій Любка та Тарас Лютий про Дикий степ, ментальні, історичні та культурні кордони Історія голосами шахтарів Презентація книги Тіма Джуда In Wartime: Stories from Ukraine Життя для шахти: міста Донбасу 1950-80-их років Сергій Єкельчик про Донбас між війною та революцією Марта Студенна-Скруква про гірничу культуру Донбасу та Сілезії Станіслав Федорчук про трудову еміграцію з Польщі на Донбас у перші роки Другої світової війни. Европейцы и индустриализация Донбасса Наталя Каплун про поселення сербів на Донбасі Віктор Скальський про боротьбу за владу у Луганську у 1917 році Олена Снігова: Постіндустріальна економіка старопромислових регіонів Оксана Міхеєва про декомунізацію Донбасу Оксана Міхеєва про формування ідентичності на Донбасі Павло Подобєд про донбасців в армії УНР
Папакін Г. В. Донбас на "чорній дошці": 1932–1933 Абліцов В. Донбас: європейська Україна чи азійське дикопілля Пиріг Р. Я. Донбас у складі Української гетьманської держави (травень–листопад 1918 року) Донік О. М. З історії індустріального освоєння Донбасу (ХІХ – початок ХХ ст.) Чухлиб Т. Мечом и оралом. Донбасс - древняя земля Украины Схід і Південь України час простір соціум Исторический очерк Луганского литейного завода Лисенко К.И. О возможности водворения содового производства на юге России Нові сторінки історії Донбасу Усачук А.Н. Поиски Старопетровского чугунолитейного завода — первый опыт археологического изучения индустриального объекта в Донбассе Міхеєва О.К. Кримінальна злочинність і боротьба з нею в Донбасі(1919-1929) Пірко В. О., Литвиновська М.В. Соляні промисли Донеччини в XVII - XVIII ст. Подкур Р. Ю. «Великий терор» 1937–1938 рр. на Донбасі Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу Юз та Юзівка Фридгут Т. Політика та революція в Донбасі Ніколаєць Ю. О. Поселенська структура населення Донбасу Wynn Ch. Workers, strikes, and pogromsThe Donbass-Dnepr bend in late imperial Russia 1870-1905 Головко В. Олигархи из города роз. Становление и развитие крупного капитала Донбасса (1991–2014 гг.) Альманах Кальміюс Копыл А.Г. Из истории храмов Бахмута Саєнко І.В. Минуле українського козацтва на Луганщині Подов В.И. Славяносербия: Очерки из истории заселения Донбасса в 18 в. Документы Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії) Полонська-Василенко Н.Д. Матеріали до історії гірничої промисловості Донбасу Дзюба І. Донецька рана України Пірко В. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI-XVIII ст Подов В.И. Легенды и были Донбасса Шевченко А.В. Основатели Горловки: Краеведческие очерки Фертнер Ф.Р. Донецкая каменноугольная промышленность Мевиус, Аполлон Федорович. Будущность горнозаводского промысла на Юге России Антонов Н.Н. Донецкий бассейн и его промышленность (1922) Арский Р. Донецкий бассейн Подов В. Открытие Донбасса: Исторический очерк. Документы Горлов П. История горно-заводского дела на территории Донецкого кряжа и вблизи Керчи (1696 - 1859 гг.) Святогірський альманах Бабенко В.А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края Дадашов О.С., Татаринов С.Й. Витоки солевидобутку в Донбасі Ступки и голландская соляная шахта «Петр Великий». Строения и те, кто жил и работал там Pozdravljajoe. Russische wenskaarten rond 1910 Менделеев Д.И. Будущая сила, покоящаяся на берегах Донца. Мировое значение каменного угля и Донецкого бассейна Таскин Е.Н. Каменноугольная промышленность Донецкого бассейна: Условия ее развития и современное положение. 1896 Томилов К.Н. Описание земель войска Донского (Горный журнал 1849 Кн.06 июнь) Черная страна. Сборник об угле (1923) Татаринов С., Тутова О. Нариси історії самоврядування в Бахмуті і повіті у XVIII–XX століттях Заводы и рудники. Календарь-ежегодник «Приднепровье» (1914) Смолій В., Якубова Л. Донеччина і Луганщина: місце в модерному українському національному проекті. Колесник А.В. Средний палеолит Донбасса Татаринов С.Й., Тутова Н.О. Православ'я Бахмутського краю Лепявко С. Великий кордон Європи як фактор становленя козацтва Пірко В.О. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст. Весь Луганск в кармане. Адрес-календарь и справочная книга города и окрестностей на 1912 год Азовське намісництво: нереалізований проект Описи Степової України останньої чверті XVIII – початку XIX століття Донбас 1943–1950 років Відновлення промислової і транспортної інфраструктури Бацак Н.І. Культурно-освітній розвиток грецької громади Північного Приазов’я (ХУІІІ-ХІХ ст.) Подов В. І., Курило В. С. Історія Донбасу Білецька В. Шахтарські пісні Сухоруков В.Д. Историческое описание Земли Войска Донского Маленко, Людмила. Азовське козацьке військо (1828-1866) Лаврів П.І. Історія південно-східної України Татаринов С.Й. Федотов С.А. Етнічна історія північно-східної Донеччини (XVIII - початок ХХ ст.) Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939-1959 рр.) Дедов В.Н. Святогорское имение и его владельцы с конца XVIII до начала ХХ века Історія Горлівки у документах та матеріалах Задніпровський О.І. Хроніка голоду 1946 – 1947 років у Донбасі Донбас в етнополітичному вимірі Сусликов В. Є., Титаренко Д. М. Горлівка в період Великої Вітчизняної війни та перші повоєнні роки (1941–1950) Матеріали до опису округ УСРР Луганська округа Історико-містобудівні дослідження м. Горлівки Расовский Д.А. Половцы, торки, печенеги, берендеи Плетнёва С. А. Кочевники южнорусских степей в эпоху средневековья (IV—XIII века) Марочко B. I. Голодомор 1932–1933 років на Донбасі Плетнева С.А. Очерки хазарской археологии Расовский Д.А. Половцы, торки, печенеги, берендеи Кононов І.Ф. Етнос. Цінності. Комунікація (Донбас в етнокультурних координатах України) Голубовский П. В. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар Гендерні дослідження. Донбаські студії Плетнева С.А.От кочевий к городам. Салтово-Маяцкая культура. Реабілітовані історією. Луганська область Флерова В.Е. Образы и сюжеты мифологии Хазарии Донецький Вісник Наукового Товариства ім.Шевченка. Серія Історія Плетнёва С. А. Половцы Філянський М. Короткий путівник Реабілітовані історією. Донецька область Махно Нестор. Спогади Степи Европы в эпоху средневековья (Труды по археологии) Брехуненко В. Козаки на степовому кордоні Європи Брехуненко В. Стосунки українського козацтва з Доном Яруцкий Л. Махно и махновцы Нікольський В.М. Підпілля ОУН(б) у Донбасі Гаркавец А. Codex Cumanicus: Половецкие молитвы, гимны и загадки XIII - XIV веков Куромія Гіроакі Зрозуміти Донбас Покровский П.А. Как живет донецкий шахтер Русов С. Донецкие углекопы Ковальчук В. ОУН в Центральній, Південній та Східній Україні 1941-1950-ті рр Голобуцький В. О. Запорізька Січ в останні часи свого існування. 1734–1775 Діяльність підпілля ОУН на Сході України Смолій В., Кульчицький С., Якубова Л. Донбас і Крим: місце в модерному національному проекті Донбас у 1917-1921 Калинина Т. Проблемы истории Хазарии (по данным восточных источников) Исторические и статистические описания станиц и городов Области Войска Донского Гарустович Г.Н., Иванов В.А. Огузы и печенеги в Евразийских степях Антология Печенеги ( История. География. Этнография) Описание рыболовецких селений и ватаг донских и запорожских казаков в Северном Приазовье 1768 г Сулин И. Материалы к истории заселения Миусскаго (ныне Таганрогскаго) округа Гаркави А. Я. Сказания еврейских писателей о хазарах и Хазарском царстве Лишин, А. Акты, относящиеся к истории Войска Донского Curta F., Kovalev. R. Other Europe in the Middle Ages. Avars, Bulgars, Khazars and Cumans Копыл А.Г. Бахмут, столица Новой Америки Флеров В.С. Города и замки Хазарского каганата. Археологическая реальность Минеральные богатства Донского края Жеребецкий П. И. Живое серебро Донбасса Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь Репин Н.А. Заводы Донецкого района (Образовательные прогулки по России 1894-1902) Половець В.М. Половці Археологія та давня архітектура Лівобережної України та суміжних територій Рагозин Е. И. Железо и уголь на Юге России (1895) Сурожский П. Край угля и железа Шандра В. С. Донеччина: Адміністративно-територіальний і відомчий поділ (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) Фомин П.И. Металлопромышленность Украины Михеев В.К. Подонье в составе Хазарского каганата Лутугин Л.И. Донецкий каменноугольный бассейн как источник минерального топлива Очерк месторождений полезных ископаемых в Европейской части России и на Урале Колода В. В., Горбаненко С. А. Сельское хозяйство носителей салтовской культуры в лесостепной зоне Верменич Я. В. Донбас як порубіжний регіон: територіальний вимір Куромія, Гіроакі. Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870—1990-і роки Татаринов С.И., Федяев С.В., Федотов С.А. Археология Бахмутского края Історія міст і сіл Українській РСР: Донецьк, Луганськ Речь Н.Д. Борисяка о развитии горного промысла на юге России Кострица Ю.П. Жемчужина Донбасса Національна книга памяті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область Исторические и статистические заметки о Лисичанской штейгерской школе Хазары: миф и история Янжул І. Виробництво на Україні Культурні цінності Криму і Донбасу в умовах війни та окупації Кульчицький С., Якубова Л. Донеччина і Луганщина у ХVІІ–ХХІ ст. Чухліб Т. Донеччина та Луганщина - козацькі землі України (XVI - XVIII ст.) Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Донецька область Усенко П. Маріуполь. Грецьке забарвлення українського Надазов'я (кінець XVII - початок XX ст.) Шмаков И.А. Каменноугольная промышленность Новороссийского края.1869 Телегiн Д.Я. Днiпро-донецька культура Кримський А.Ю. Історія хазарів з найдавніших часів до Х віку Новосельцев А.П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа Шуман Орест. Нечто о каменно-угольной ломке в Бахмутском уезде Екатеринославской губернии Смолій В.Якубова Л. Донеччина і Луганщина_ етнонаціональна ситуація, перспект. та інструменти держ.регулювання Устав Общества вспомоществования нуждающимся ученикам Лисичанской штейгерской школы Брио А. Исследование железной руды из с. Марковки Старобельского уезда Кострица Ю.П. У истоков горнозаводского дела: Очерки истории развития Лисичанского каменноугольного района. ХVІІІ-ХХ в.в Якубова Л. Д. Етнонаціональна історія Донбасу Шахты Горловского района (Наука и техника №35 (336) 31 августа 1929 г.) Філософи Донбасу. Історико-теоретичні нариси Материалы по Донбассу ко второй Всесоюзной топливной конференции Кульчицький С. В. Радянська індустріалізація на Донбасі 1926–1938 Македонский П. Донецкий рудно-угольный кряж и необходимость общего развития частной горной промышленности на юге России Донбас і Крим в економічному, суспільно-політичному та етнокультурному просторі України: історичний досвід, модерні виклики, перспективи Кульчицький С. В. Колективізація сільського господарства на Донбасі: 1928‒1938

Володимир Семистяга про міфи довкола "Молодої гвардії"

Історик Володимир Семистяга розповідає про справжню назву «Молодої Гвардії», зрадника та дві версії роману Олександра Фадєєва
 

Андрій Кобалія: Мені відомо, що версія книги пана Фадєєва доволі сильно розходиться з реальною історією. Але давайте почнемо з простіших речей і пояснимо нашим слухачам, що таке «Молода Гвардія», де і в які часи вона існувала?

Володимир Семистяга  // Громадське радіо

Володимир Семистяга Авторські права: Громадське радіо
 

Володимир Семистяга: У художній та історичній літературі утвердилась думка, що у місті Краснодон (зараз Сорокіно) існувало комсомольське молодіжне підпілля «Молода Гвардія», але насправді це було антинацистське підпілля, рух проти режиму, який встановили нацисти у цьому місті. Все це на тлі Другої світової, мова йде про 1942 рік. До 1942 року вони захопили половину територій тодішньої Ворошиловградської – Луганської області. Влітку 1942 року захопили Краснодон, Свердловськ. Тоді розпочалась Сталінградська битва.

Андрій Кобалія: Ви говорите про те, що Молода Гвардія була антинацистським, а не комсомольським підпіллям. Мені пригадалась робота Івана Капася про радянський рух опору, де він пише, що в Україні існувало багато прорадянських, але непідконтрольних Москві загонів. Потім про ці загони або забули, або присвоїли їхні «подвиги» загонам, що контролювались Українським Штабом Партизанського Руху, хтось приєднався сам. Чому Молоду Гвардію називали комсомольським підпіллям і як було насправді?

Володимир Семистяга: Багато інформації про цю організацію – це витвори комуністичної пропаганди. Художній роман Олександра Фадєєва є одним з таких витворів. Більшість молоді, яка жила Краснодоні була комсомольцями, намагалась долучати не союзну молодь. Але тут існувало не тільки прокомуністичне підпілля, але й націоналістичне та рух донських козаків.

Про націоналістичне та донське підпілля майже не говорять. На щит піднято лише комсомольське молодіжне, яке назвали «Молода Гвардія». Цікаво, що документи свідчать, що підпілля називалось «Молот». Деякі групи мали назву «Серп і Молот».

Андрій Кобалія: Досліджуючи питання міфів довкола Молодої Гвардії, можна натрапити на те, що нібито серед цієї організації був зрадник. Є різні версії, називають і Почепцова,і Третякевича. Як розкрили організацію?

Володимир Семистяга: Про це підпілля пишуть ніби воно було потужне, велике і доля Сталінграду вирішували мало не в степах Краснодону. Це відповідає дійсності. Чим вони займались? Здебільшого розклеювали листівки та вивішували червоні прапори. Інших операцій не було. Усе це з’явилось у романі Фадєєва.

У 1946-1947 роках була спеціальна перевірка на відповідність фактів викладених Фадєєвим. Першим, хто про це запитав був секретар ЦК ВКП(б) Жданов. Фадєєв відповідав, що в основному факти реальні. Перевіряла й МГБ. Вони заявили, що усе викладене Фадєєвим не відповідає дійсності. Усіх цих операцій не було.  Роман Фадєєва став Біблією радянської молоді, так само як і роман Миколи Островського «Как закалялась сталь».

Якщо ми підійдемо до того, чому була розкрита ця організація, то це теж черговий міф. Є таке уявлення, що на кожній вулиці стояли негідники, які тільки й робили те, що зраджували молодогвардійців. «Правим» радянська пропаганда зробили Геннадія Поцепцова. Наче це він зрадник. Я є членом останньої комісія, яка розслідувала це питання. Ми підрахували, що постраждало понад 30 осіб, які начебто зрадили Молоду Гвардію.

І ви будете задавати питання: то чи був зрадник? Я заявляю – зрадника не було. Почепцов жив у Первомайці і знав лише свою групу, а здав усю організацію – це неможливо. Людей били та катували в приміщеннях НКВД, а потім засудили та розстріляли. Когось засудили на дуже багато років. Окрім тих, про кого я говорив.

Андрій Кобалія: В чому саме звинувачували Почепцова?

Володимир Семистяга: Гуляє міф, що схопили маленького хлопчика Гриньова, який начебто здав керівників підпілля. 1 січня 1943 року розпочалися арешти, а організатор та керівник підпілля Віктор Третякевич не витримав допитів. Так «Молода Гвардія» була розгромлена, а молоді люди або розстріляні, або живі скинуті у шурф шахти №5. Це не відповідає дійсності.

Як же тоді викрили підпілля? Багато молодогвардійців, які вижили заявляли, що зрадників не було. У організації не була збережена таємниця, не дотримувались конспірації. Я вивчив величезний пласт документів СБУ та ФСБ РФ. Вони говорять про те, що неодноразово поліція затримувала дівчат, які розклеювали листівки. Вони знали фігурантів. Під Новий рік і було заарештовано кілька осіб, які належали до організації.

Начебто аж 5 січня 1943 року Почепцов почав здавати організацію хоча дату поставив 20 грудня. Це неправда. Коли вони розгромили поштовий відділ, місцева поліція та взвод жандармів розшукував «злодіїв». Цей пошук закінчився для них успішно.

Молодогвардійці обікрали німецьку машину з подарунками на фронт. Ці речі були використані, щоб відзначити Новий рік. 31 грудня 1942 святкували, а о восьмій ранку 1 січня 1943 року почались арешти. А далі робота спецслужб. У складі оцієї антинацистської групи було 8 осіб, які проходили підготовку у спецшколах НКВД.  Це була агентура за фронтова або хлопці-патріоти, які були закинуті за лінію фронту, аби отримувати інформацію для УШПР. Декого залишили як розвідника. Наприклад, розвідницею була Люба Шевцова. Це означає, що їх розшукував Абвер. І німецькі спецслужби працювали дуже професійно.

Андрій Кобалія: Хто, власне, очолював «Молоду Гвардію»? Непідготований читач знає Туркенича, хтось знає Кошового або Третякевича. Була версія, що Фадєєв, коли приїжджав у Краснодон, то познайомився з мамою Кошового і під її диктовку написав, що це її син — Кошовий був головою.

 

Марка 1944 присвячена "Молодій Гвардії"  //
Марка 1944 присвячена «Молодій Гвардії». Авторські права: Громадське радіо

 

Володимир Семистяга: Розрізнені групи в одну організацію об’єднав Віктор Третякевич. Він бв комсомольським активістом, у 1941 році жив у Ворошиловграді (нині Луганськ прим. ред.), намагався вступити до партизанської школи до курсу радистів. Там його не прийняли. Все ж у 1942 році він закінчив цю спецшколу як радист та організатор загону.

Від самого початку він і був організатором і єдиним керівником підпілля. Є документи – тимчасові комсомольські посвідчення, які були підписані як «Славін» — голова загону «Молот». Славін – це псевдо Віктора Третякевича. Сьогодні ми вже знаємо як згори з’явився підпис «Кашук». «Кашук» — це псевдо Кошового. Експертиза говорить, що внаслідок довгого та ретельного підчищення підпису, підпис був змінений зі «Славін» на «Кашук».

Туркенич, який отримав посмертно звання «Герой Радянського Союзу». Він не пише, що керував організацією, а був командиром бойової групи цієї організації. Я знайшов документи 1965 року. Тоді офіцери КДБ СРСРрозкривали злодіяння нацистів. Через уряд домоглись допиту членів жандармського поста Краснодону. На запитання чи діяло там сильне потужне підпілля жандарми відповіли, що вони вперше про це чують.

Міф про те, що вони чи не літаки та танки підривали, знищували мости, живу силу так і залишився міфом. Так, вони закликали до непокори, розповсюджували листівки, вивішували прапори. В умовах, коли область була окупована десь півроку, вони зробили те, що могли. Слава тим, хто боровся проти окупанта.

Андрій Кобалія: Є версія книги 1946 року, а є пізніша перероблена 1951 року. У чому різниця?

Перша версія книги 1946 року. Художник Морозов  //

Перша версія книги 1946 року. Художник Морозов

 

Володимир Семистяга: Ті, хто вижив кажуть, що правда викладена у першій книзі. Після цього книгу читав Сталін і подав особисто подав матеріали ворошиловградського обкому партії і заявив: «Товарищ Фадеев, посмотри какие у тебя умные комсомольцы. Вот тебе материалы обкома. Их необходимо ввести в контекст книги». Як наслідок Фадєєв пішов на редакцію книги, розписав про партійне підпілля. Так вийшло друге видання, яке гуляє і до цього часу.

І перше, і друге не відповідає дійсності. Архівних документів про бойові операції молодогвардійців немає. Усе це все є у переказах та романі Фадєєва, який жив у Кошових. Його вже тоді критикували батьки молодогвардійців. Родина Анросових критикувала його за те, що він не так змалював Ліду Андросову. Гостро критикувала й мати Тюлєніна.

Є листи, адресовані Леоніду Брежнєву. Мені вдалося знайти й листи батька Третякевича Микиті Хрущову, де він звертає увагу, що син провів велику роботу, чому він не відзначений? А невизнаний, бо начебто зрадив молодогвардійців. Але встановлено, що це не відповідає дійсності.

Андрій Кобалія: Останнє питання радше не про історію, а про історичну пам’ять. У сучасному історичному дискурсі, політиці пам’яті в Україні дуже багато говориться про ОУН, а про українців-червоних партизан говорять значно менше. Якщо дивитись на історичні проекти, що присвячені Другій Світовій про українців червоних говориться набагато менше. Чи треба вшановувати молодогвардійців?

Володимир Семистяга: Усі, хто захищають свою землю від ворога мають право на вічну пам’ять. З іншого боку, є виховання історією. Чи знає моє покоління щось про героїв Крут? Чи вони знають все про героїв УПА та ОУН, якими б вони не були. Вони про них знають як про бандитів. Історичне безпам’ятство призводить до катастроф. Якщо існує вакуум, то хтось його обов’язково заповнює.

 

Слухати

 

Андрій Кобалія, Громадське радіо