Про проект
В Дружковке открыли выставку, посвященную Василию Стусу Донецкий краеведческий музей может стать «музеем без стен» Первое арт-кафе в Доброполье В Костянтинівці працює виставка присвячена Василю Стусу Как модернизирують библиотеки Мариуполя Костянтинівка: Update міста Тичина і Жадан в одній виставі Как живет еврейская община Мариуполя Как меняеться Покровск Донецькі бійці УПА Квадрокоптери для музеїв Донбасу Як німецький театр розповідає про долі переселенців Як колядує Донбас Олена Стяжкіна про Донбас, мовне питання та сучасну Україну В Северодонецке открылся интерактивный музей, рассказывающий об успешных социальных проектах «Музей открыт на ремонт» — проект обновления музеев Славянска и Лисичанска: первые результаты У Сєвєродонецьку відкрилася фотовиставка про історію міст Донбасу Музей Луганска: создать, чтобы не забыть Нова збірка поетів з Донбасу Дмитро Стус про музеї на Донбасі, декомунізацію та сучасні культурні тенденції В Киеве откроется выставка донецкого художника, вдохновляемого Кастанедой Чим живе культурний Сєвєродонецьк Сергей Жадан в Дружковке Победы побеждённых Як шовковиця врятувала Слов'янськ Культура против войны Румунський арт-табір для дітей із зони АТО Маріуполь і «10 секунд», що його змінили Маріупольський портрет Стіва Джобса Шахтерские истории из Донбасса и Львовщины - что общего? Віртуальний музей Луганська The New Yorker о Жадане: неофициальный бард Донбасса, где все рушится Як оновлюється Словянський краєзнавчий музей Алевтина Кахидзе и "Профилактика оккупации" "Druzhkivka URBAN map" – нова форма спілкування з містянами Мурал-бум у Краматорську Мій Шевченко - Мій Світ: Валерія Таранова Druzhkivka Urban Fest 2016 Druzhkivka Urban Fest 2016: итоги и перспективы Арт-інсталяція "Городяни, які змогли" Майстер-клас з культури мови та Арт-лекції "Життя Василя Стуса як акт творчості" Перша Східноукраїнська книжкова толока Анна Бондаренко: Как в провинциальной библиотеке сделать HUB Заместителя посла королевства Бельгии в Украине очаровала Дружковка Дружківці відкрили нову іпостась Влади Литовченко Масляна в Дружківці Приходьте без запрошення: мистецькі осередки Донбасу LESYA HUB - рік разом Пісні Стуса, Висоцького і Окуджави в Дружківці Донбасс: границы и предел свободы Реальний та уявний Донбас "Новая Дружковка" - самый быстрый "велосипед" в будущее Вулиця Василя Стуса у Краматорську, меморіал Василя Стуса у Донецьку
Тарас Чухліб про козаків на Донбасі Оксана Міхєєва. Місто як поле символічних битв: випадок Донецька Як жив Донбас у кінці 20-х років Історія українських земель. Донбас Олена Стяжкіна про жінок України в повсякденній окупації 1941-1944 рр. на прикладі Донбасу. Олена Стяжкіна "Міщанка" та "бєздуховний обиватєль": ґендерні аспекти радянської повсякденності" Наталя Кривда та Михайло Фельдман про історичні міфи про Донбас Геннадій Єфіменко: Український Донбас: територія і кордони Геннадий Ефименко о формировании територии Донбаса Ирина Склокина об индустриальном наследии и порождениях советскости Віталій Скипальский про Донбас під час Акту Злуки Минуле у змінних кордонах: як писати історію після конфлікту Оксана Міхєєва Пам’ятник і публічний простір міста (випадок Донецька) Дмитро Снегирьов про історію шахтарських страйків на Донбасі Володимир Семистяга про міфи довкола "Молодої гвардії" Гироаки Куромия о Донбасе в советский период Гіроакі Куромія (лекції) Геннадій Єфіменко: Межі Українського Донбасу Олена Стяжкіна: Автобіографія як самоідентифікація мешканців Донбасу у 20-30 ті роки Володимир Куліков про міста-корпорації Донбасу Кирило Ткаченко про шахтарські страйки 1989-1993 років Андрій Любка та Тарас Лютий про Дикий степ, ментальні, історичні та культурні кордони Історія голосами шахтарів Презентація книги Тіма Джуда In Wartime: Stories from Ukraine Життя для шахти: міста Донбасу 1950-80-их років Сергій Єкельчик про Донбас між війною та революцією Марта Студенна-Скруква про гірничу культуру Донбасу та Сілезії Станіслав Федорчук про трудову еміграцію з Польщі на Донбас у перші роки Другої світової війни. Европейцы и индустриализация Донбасса Наталя Каплун про поселення сербів на Донбасі Віктор Скальський про боротьбу за владу у Луганську у 1917 році Олена Снігова: Постіндустріальна економіка старопромислових регіонів Оксана Міхеєва про декомунізацію Донбасу Оксана Міхеєва про формування ідентичності на Донбасі Павло Подобєд про донбасців в армії УНР
Папакін Г. В. Донбас на "чорній дошці": 1932–1933 Абліцов В. Донбас: європейська Україна чи азійське дикопілля Пиріг Р. Я. Донбас у складі Української гетьманської держави (травень–листопад 1918 року) Донік О. М. З історії індустріального освоєння Донбасу (ХІХ – початок ХХ ст.) Чухлиб Т. Мечом и оралом. Донбасс - древняя земля Украины Схід і Південь України час простір соціум Исторический очерк Луганского литейного завода Лисенко К.И. О возможности водворения содового производства на юге России Нові сторінки історії Донбасу Усачук А.Н. Поиски Старопетровского чугунолитейного завода — первый опыт археологического изучения индустриального объекта в Донбассе Міхеєва О.К. Кримінальна злочинність і боротьба з нею в Донбасі(1919-1929) Пірко В. О., Литвиновська М.В. Соляні промисли Донеччини в XVII - XVIII ст. Подкур Р. Ю. «Великий терор» 1937–1938 рр. на Донбасі Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу Юз та Юзівка Фридгут Т. Політика та революція в Донбасі Ніколаєць Ю. О. Поселенська структура населення Донбасу Wynn Ch. Workers, strikes, and pogromsThe Donbass-Dnepr bend in late imperial Russia 1870-1905 Головко В. Олигархи из города роз. Становление и развитие крупного капитала Донбасса (1991–2014 гг.) Альманах Кальміюс Копыл А.Г. Из истории храмов Бахмута Саєнко І.В. Минуле українського козацтва на Луганщині Подов В.И. Славяносербия: Очерки из истории заселения Донбасса в 18 в. Документы Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії) Полонська-Василенко Н.Д. Матеріали до історії гірничої промисловості Донбасу Дзюба І. Донецька рана України Пірко В. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI-XVIII ст Подов В.И. Легенды и были Донбасса Шевченко А.В. Основатели Горловки: Краеведческие очерки Фертнер Ф.Р. Донецкая каменноугольная промышленность Мевиус, Аполлон Федорович. Будущность горнозаводского промысла на Юге России Антонов Н.Н. Донецкий бассейн и его промышленность (1922) Арский Р. Донецкий бассейн Подов В. Открытие Донбасса: Исторический очерк. Документы Горлов П. История горно-заводского дела на территории Донецкого кряжа и вблизи Керчи (1696 - 1859 гг.) Святогірський альманах Бабенко В.А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края Дадашов О.С., Татаринов С.Й. Витоки солевидобутку в Донбасі Ступки и голландская соляная шахта «Петр Великий». Строения и те, кто жил и работал там Pozdravljajoe. Russische wenskaarten rond 1910 Менделеев Д.И. Будущая сила, покоящаяся на берегах Донца. Мировое значение каменного угля и Донецкого бассейна Таскин Е.Н. Каменноугольная промышленность Донецкого бассейна: Условия ее развития и современное положение. 1896 Томилов К.Н. Описание земель войска Донского (Горный журнал 1849 Кн.06 июнь) Черная страна. Сборник об угле (1923) Татаринов С., Тутова О. Нариси історії самоврядування в Бахмуті і повіті у XVIII–XX століттях Заводы и рудники. Календарь-ежегодник «Приднепровье» (1914) Смолій В., Якубова Л. Донеччина і Луганщина: місце в модерному українському національному проекті. Колесник А.В. Средний палеолит Донбасса Татаринов С.Й., Тутова Н.О. Православ'я Бахмутського краю Лепявко С. Великий кордон Європи як фактор становленя козацтва Пірко В.О. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст. Весь Луганск в кармане. Адрес-календарь и справочная книга города и окрестностей на 1912 год Азовське намісництво: нереалізований проект Описи Степової України останньої чверті XVIII – початку XIX століття Донбас 1943–1950 років Відновлення промислової і транспортної інфраструктури Бацак Н.І. Культурно-освітній розвиток грецької громади Північного Приазов’я (ХУІІІ-ХІХ ст.) Подов В. І., Курило В. С. Історія Донбасу Білецька В. Шахтарські пісні Сухоруков В.Д. Историческое описание Земли Войска Донского Маленко, Людмила. Азовське козацьке військо (1828-1866) Лаврів П.І. Історія південно-східної України Татаринов С.Й. Федотов С.А. Етнічна історія північно-східної Донеччини (XVIII - початок ХХ ст.) Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939-1959 рр.) Дедов В.Н. Святогорское имение и его владельцы с конца XVIII до начала ХХ века Історія Горлівки у документах та матеріалах Задніпровський О.І. Хроніка голоду 1946 – 1947 років у Донбасі Донбас в етнополітичному вимірі Сусликов В. Є., Титаренко Д. М. Горлівка в період Великої Вітчизняної війни та перші повоєнні роки (1941–1950) Матеріали до опису округ УСРР Луганська округа Історико-містобудівні дослідження м. Горлівки Расовский Д.А. Половцы, торки, печенеги, берендеи Плетнёва С. А. Кочевники южнорусских степей в эпоху средневековья (IV—XIII века) Марочко B. I. Голодомор 1932–1933 років на Донбасі Плетнева С.А. Очерки хазарской археологии Расовский Д.А. Половцы, торки, печенеги, берендеи Кононов І.Ф. Етнос. Цінності. Комунікація (Донбас в етнокультурних координатах України) Голубовский П. В. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар Гендерні дослідження. Донбаські студії Плетнева С.А.От кочевий к городам. Салтово-Маяцкая культура. Реабілітовані історією. Луганська область Флерова В.Е. Образы и сюжеты мифологии Хазарии Донецький Вісник Наукового Товариства ім.Шевченка. Серія Історія Плетнёва С. А. Половцы Філянський М. Короткий путівник Реабілітовані історією. Донецька область Махно Нестор. Спогади Степи Европы в эпоху средневековья (Труды по археологии) Брехуненко В. Козаки на степовому кордоні Європи Брехуненко В. Стосунки українського козацтва з Доном Яруцкий Л. Махно и махновцы Нікольський В.М. Підпілля ОУН(б) у Донбасі Гаркавец А. Codex Cumanicus: Половецкие молитвы, гимны и загадки XIII - XIV веков Куромія Гіроакі Зрозуміти Донбас Покровский П.А. Как живет донецкий шахтер Русов С. Донецкие углекопы Ковальчук В. ОУН в Центральній, Південній та Східній Україні 1941-1950-ті рр Голобуцький В. О. Запорізька Січ в останні часи свого існування. 1734–1775 Діяльність підпілля ОУН на Сході України Смолій В., Кульчицький С., Якубова Л. Донбас і Крим: місце в модерному національному проекті Донбас у 1917-1921 Калинина Т. Проблемы истории Хазарии (по данным восточных источников) Исторические и статистические описания станиц и городов Области Войска Донского Гарустович Г.Н., Иванов В.А. Огузы и печенеги в Евразийских степях Антология Печенеги ( История. География. Этнография) Описание рыболовецких селений и ватаг донских и запорожских казаков в Северном Приазовье 1768 г Сулин И. Материалы к истории заселения Миусскаго (ныне Таганрогскаго) округа Гаркави А. Я. Сказания еврейских писателей о хазарах и Хазарском царстве Лишин, А. Акты, относящиеся к истории Войска Донского Curta F., Kovalev. R. Other Europe in the Middle Ages. Avars, Bulgars, Khazars and Cumans Копыл А.Г. Бахмут, столица Новой Америки Флеров В.С. Города и замки Хазарского каганата. Археологическая реальность Минеральные богатства Донского края Жеребецкий П. И. Живое серебро Донбасса Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь Репин Н.А. Заводы Донецкого района (Образовательные прогулки по России 1894-1902) Половець В.М. Половці Археологія та давня архітектура Лівобережної України та суміжних територій Рагозин Е. И. Железо и уголь на Юге России (1895) Сурожский П. Край угля и железа Шандра В. С. Донеччина: Адміністративно-територіальний і відомчий поділ (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) Фомин П.И. Металлопромышленность Украины Михеев В.К. Подонье в составе Хазарского каганата Лутугин Л.И. Донецкий каменноугольный бассейн как источник минерального топлива Очерк месторождений полезных ископаемых в Европейской части России и на Урале Колода В. В., Горбаненко С. А. Сельское хозяйство носителей салтовской культуры в лесостепной зоне Верменич Я. В. Донбас як порубіжний регіон: територіальний вимір Куромія, Гіроакі. Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870—1990-і роки Татаринов С.И., Федяев С.В., Федотов С.А. Археология Бахмутского края Історія міст і сіл Українській РСР: Донецьк, Луганськ Речь Н.Д. Борисяка о развитии горного промысла на юге России Кострица Ю.П. Жемчужина Донбасса Національна книга памяті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область Исторические и статистические заметки о Лисичанской штейгерской школе Хазары: миф и история Янжул І. Виробництво на Україні Культурні цінності Криму і Донбасу в умовах війни та окупації Кульчицький С., Якубова Л. Донеччина і Луганщина у ХVІІ–ХХІ ст. Чухліб Т. Донеччина та Луганщина - козацькі землі України (XVI - XVIII ст.) Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Донецька область Усенко П. Маріуполь. Грецьке забарвлення українського Надазов'я (кінець XVII - початок XX ст.) Шмаков И.А. Каменноугольная промышленность Новороссийского края.1869 Телегiн Д.Я. Днiпро-донецька культура Кримський А.Ю. Історія хазарів з найдавніших часів до Х віку Новосельцев А.П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа Шуман Орест. Нечто о каменно-угольной ломке в Бахмутском уезде Екатеринославской губернии Смолій В.Якубова Л. Донеччина і Луганщина_ етнонаціональна ситуація, перспект. та інструменти держ.регулювання Устав Общества вспомоществования нуждающимся ученикам Лисичанской штейгерской школы Брио А. Исследование железной руды из с. Марковки Старобельского уезда Кострица Ю.П. У истоков горнозаводского дела: Очерки истории развития Лисичанского каменноугольного района. ХVІІІ-ХХ в.в Якубова Л. Д. Етнонаціональна історія Донбасу Шахты Горловского района (Наука и техника №35 (336) 31 августа 1929 г.) Філософи Донбасу. Історико-теоретичні нариси Материалы по Донбассу ко второй Всесоюзной топливной конференции Кульчицький С. В. Радянська індустріалізація на Донбасі 1926–1938 Македонский П. Донецкий рудно-угольный кряж и необходимость общего развития частной горной промышленности на юге России Донбас і Крим в економічному, суспільно-політичному та етнокультурному просторі України: історичний досвід, модерні виклики, перспективи Кульчицький С. В. Колективізація сільського господарства на Донбасі: 1928‒1938

"Зелена миля" польських офіцерів

В результаті наступу радянських військ у вересні 1939 року в полон потрапили понад 250 тисяч польських полонених. Більша частина з них пішла згодом воювала проти німців, частина померла в таборах. Однак доля 21 тисячі ув'язнених залишалася невідомою. У 1943 року випадково були знайдені масові поховання під Смоленськом. Згідно з документами НКВС, виявилося, що тут поховані польські офіцери.

Ексгумація тіл розстріляних польських офіцерів в Катині. Фото: http://topwar.ru/


Німецька окупаційна влада організувала розкопки за участі місії Червоного Хреста. Спеціальна комісія встановила, що це саме ті офіцери, доля яких була невідомою. Результати показали: їх  розстріляли співробітники НКВС. Німці одразу вирішили використати цей факт у інформаційній війні проти СРСР та посварити його з західними союзниками. Тому усі матеріали розкопок одразу були опубліковані.

Після звільнення цих територій радянський уряд створив власну комісію, яка  заявила, що офіцерів  знищили німці.  Однак в світі не повірили цьому висновку. Тим більше, що радянська влада намагалася замести сліди цього злочину. У 1959 році особові справи розстріляних були знищені за спеціальним рішенням Політбюро. Основні розстріли полонених відбувалися в Катині, що поблизу Смоленська, тому ці події і відомі як "Катинська трагедія".

Проте польське суспільство вимагало встановити істину у цій історії. Особливо активно ці вимоги стали лунати після падіння в Польщі комуністичного режиму. І у 1990 році СРСР підтвердив причетність НКВС до цього злочину.

Офіцери, страчені в Катині. Фото: www.pamietamkatyn1940.pl


17 вересня 1939 року Червона армія розпочала похід на Захід, завдавши тим самим удар у тил польським військам, які намагалися відбити нацистський наступ. Радянський уряд діяв згідно з умовами таємного протоколу до пакту про ненапад між СРСР та Німеччиною від 23 серпня 1939 року. 

Польські військовополонені у вересні 1939 року. Фото: wyborcza.pl


До радянського полону потрапили 250 тисяч поляків. Їх відправили на "трудове перевиховання": будівництво доріг та валку лісу. Їжі давали настільки мало, що це ледь дозволяло підтримувати життя. Ходити на роботу доводилося пішки. Поет Юзеф Чапський, який потрапив до полону, згадує:

Нас оточили поліцейськими собаками та повели розмоклим снігом, убогими міськими вулицями, серед бідних міських будинків та критих соломою мазанок. Вискочив якийсь хлопчик, швидко передав нам кавуна та втік… Більшість прибулих розмістили в монастирських будівлях на території майбутнього табору

Полонених ділили за "професіями". Офіцери, чиновники, поліцейські, священики, підприємці відбували покарання окремо. Хоча в’язнів і називали "клятою буржуазією", серед них було дуже багато селян і робітників. Вони служили в поліції, бо через стан здоров'я їх не взяли до армії під час війни.

За наказом головного "чекіста" Лаврентія Берії, польських чиновників заарештовували одразу після входу радянських військ у міста та села Західної України. Репресували також поліцію, членів польських партій (крім комуністичної), а також всіх, кому змогли повісити ярлик "капіталіста".

Заарештованих тримали в трьох таборах: в Козельську (біля Смоленська), в Осташкові(біля Калініна) та у Старобільську (Луганська область). Уже в жовтні 1939 року полонених почали привозити до табору в Старобільську. Сюди потрапили усі офіцери Львівського гарнізону, яким обіцяли свободу при капітуляції міста.

Карта депортації польских полонених у 1940 році. Фото: pl.wikipedia.org

 

 Старобільсьий табір організували на  території колишнього жіночого монастиря "Всіх скорботних радостей".  Під житлові приміщення були пристосовані церква, 10 і 7 кам'яних дерев'яних будівель, які обладнали двоярусними суцільними нарами. Перший час гарячою іжою забезпечували лише раз в день. В день видавали 400 гр. хліба, а іноді і менше, цукор був відсутній зовсім. Продукти військовополонені отримували сухим пайком, готували самі . В таборі не було лазні, пральні.

 

В'язнів постійно перекидували з одного табору до іншого. У в трьох таборах перебувало біля 15 тисяч осіб, дві третини з яких були офіцерами, а також професори, журналісти, лікарі, інженери. Тут знаходилася інтелектуальна  еліта Польщі. Спочатку настрій серед них був оптимістичний. Полонені сподівались, що їх передадуть західним союзникам Польщі – Англії та Франції, в гіршому випадку – німецькій владі. Але радянський режим вирішив вчинити по-іншому.

 

5 березня 1940  на засіданні Політбюро було прийнято рішення розстріляти понад 21 тисячу полонених "як заклятих ворогів радянської влади, що продовжують антирадянську діяльність". В'язнів почали переводити до тюрем у Києві, Харкові та Херсоні. Там на них уже чекали розстрільні команди. Перша партія засуджених прибула до Харкова 5 квітня 1940 року. В цей день були розстріляні 195 осіб . "Рекордними" є 16, 17 і 24 квітня – в ці дні стратили по 260 осіб.

Рештки тіл польських офіцерів розстріляних в Харкові. Фото: historiarabki.blogspot.com

 
Розстрілювали полонених у спеціальному приміщенні на вулиці Чернишевській, 18. Там знаходилося головне управління НКВС у Харківській області. У цій будівлі стратили майже 12 тисяч осіб. На розстріл однієї людини й прибирання трупа витрачали не більше 2-х хвилин. Часто "працювали" безперервно. В’язнів убивали пострілом у шию ззаду (на висоті перших шийних хребців, щоб зменшити крововилив назовні – так менше прибирати).

Так у Харкові був розстріляний батько режисера Анджея Вайди, капітан Якуб Вайда. Багато років було невідомо, куди він подівся. Тільки після того, як в 1990 році були опубліковані списки з таборів, стало зрозуміло, що скоріш за все, батько Вайди був розстріляний в харківському НКВС.

Капітан Якуб Вайда з дружиною Анелею. Фото: a-zinchenko.blogspot.com

 
У Лук’янівській тюрмі у Києві смертники проходили по власній "зеленій милі". До страти їхали на ліфті. В’язня ставили на коліна і стріляли в потилицю, притиснувши голову до підлоги. За ніч таким способом страчували від 100 до 150 людей.

Точно встановлено лише одне місце поховання – це ліс біля селища Биківня під Києвом. Там існувала спеціальна територія, яку чекісти пильно охороняли. Сюди з Лук'янівської в'язниці приїжджали вантажівки, наповнені трупами розстріляних. З 1991 року розпочався пошук ще одного місця поховання у 6 кварталі Лісопарку в Харкові. Через 5 років польські дослідники натрапили на ряд захоронень.  

Меморіальний комплекс жертв тоталітаризму в Харкові. Могили польських офіцерів. Фото: pl.wikipedia.org
 

У 2000 році на місці поховань було відкрито Меморіальний комплекс жертв тоталітаризму, до якого входять 75 братських могил, 15 з яких – польські. Встановлено, що саме тут поховані офіцери з Старобільського табору, розстріляні  в Харківському НКВС. Ті офіцери, які до останнього захищали свою Батьківщину, навіть перебуваючи в радянських концтаборах

 

 Олег Магдич

Обкладинка – Старобільський концтабір для польських військовополонених. Фото: http://static.ukrinform.com