Про проект
В Дружковке открыли выставку, посвященную Василию Стусу Донецкий краеведческий музей может стать «музеем без стен» Первое арт-кафе в Доброполье В Костянтинівці працює виставка присвячена Василю Стусу Как модернизирують библиотеки Мариуполя Костянтинівка: Update міста Тичина і Жадан в одній виставі Как живет еврейская община Мариуполя Как меняеться Покровск Донецькі бійці УПА Квадрокоптери для музеїв Донбасу Як німецький театр розповідає про долі переселенців Як колядує Донбас Олена Стяжкіна про Донбас, мовне питання та сучасну Україну В Северодонецке открылся интерактивный музей, рассказывающий об успешных социальных проектах «Музей открыт на ремонт» — проект обновления музеев Славянска и Лисичанска: первые результаты У Сєвєродонецьку відкрилася фотовиставка про історію міст Донбасу Музей Луганска: создать, чтобы не забыть Нова збірка поетів з Донбасу Дмитро Стус про музеї на Донбасі, декомунізацію та сучасні культурні тенденції В Киеве откроется выставка донецкого художника, вдохновляемого Кастанедой Чим живе культурний Сєвєродонецьк Сергей Жадан в Дружковке Победы побеждённых Як шовковиця врятувала Слов'янськ Культура против войны Румунський арт-табір для дітей із зони АТО Маріуполь і «10 секунд», що його змінили Маріупольський портрет Стіва Джобса Шахтерские истории из Донбасса и Львовщины - что общего? Віртуальний музей Луганська The New Yorker о Жадане: неофициальный бард Донбасса, где все рушится Як оновлюється Словянський краєзнавчий музей Алевтина Кахидзе и "Профилактика оккупации" "Druzhkivka URBAN map" – нова форма спілкування з містянами Мурал-бум у Краматорську Мій Шевченко - Мій Світ: Валерія Таранова Druzhkivka Urban Fest 2016 Druzhkivka Urban Fest 2016: итоги и перспективы Арт-інсталяція "Городяни, які змогли" Майстер-клас з культури мови та Арт-лекції "Життя Василя Стуса як акт творчості" Перша Східноукраїнська книжкова толока Анна Бондаренко: Как в провинциальной библиотеке сделать HUB Заместителя посла королевства Бельгии в Украине очаровала Дружковка Дружківці відкрили нову іпостась Влади Литовченко Масляна в Дружківці Приходьте без запрошення: мистецькі осередки Донбасу LESYA HUB - рік разом Пісні Стуса, Висоцького і Окуджави в Дружківці Донбасс: границы и предел свободы Реальний та уявний Донбас "Новая Дружковка" - самый быстрый "велосипед" в будущее Вулиця Василя Стуса у Краматорську, меморіал Василя Стуса у Донецьку
Тарас Чухліб про козаків на Донбасі Оксана Міхєєва. Місто як поле символічних битв: випадок Донецька Як жив Донбас у кінці 20-х років Історія українських земель. Донбас Олена Стяжкіна про жінок України в повсякденній окупації 1941-1944 рр. на прикладі Донбасу. Олена Стяжкіна "Міщанка" та "бєздуховний обиватєль": ґендерні аспекти радянської повсякденності" Наталя Кривда та Михайло Фельдман про історичні міфи про Донбас Геннадій Єфіменко: Український Донбас: територія і кордони Геннадий Ефименко о формировании територии Донбаса Ирина Склокина об индустриальном наследии и порождениях советскости Віталій Скипальский про Донбас під час Акту Злуки Минуле у змінних кордонах: як писати історію після конфлікту Оксана Міхєєва Пам’ятник і публічний простір міста (випадок Донецька) Дмитро Снегирьов про історію шахтарських страйків на Донбасі Володимир Семистяга про міфи довкола "Молодої гвардії" Гироаки Куромия о Донбасе в советский период Гіроакі Куромія (лекції) Геннадій Єфіменко: Межі Українського Донбасу Олена Стяжкіна: Автобіографія як самоідентифікація мешканців Донбасу у 20-30 ті роки Володимир Куліков про міста-корпорації Донбасу Кирило Ткаченко про шахтарські страйки 1989-1993 років Андрій Любка та Тарас Лютий про Дикий степ, ментальні, історичні та культурні кордони Історія голосами шахтарів Презентація книги Тіма Джуда In Wartime: Stories from Ukraine Життя для шахти: міста Донбасу 1950-80-их років Сергій Єкельчик про Донбас між війною та революцією Марта Студенна-Скруква про гірничу культуру Донбасу та Сілезії Станіслав Федорчук про трудову еміграцію з Польщі на Донбас у перші роки Другої світової війни. Европейцы и индустриализация Донбасса Наталя Каплун про поселення сербів на Донбасі Віктор Скальський про боротьбу за владу у Луганську у 1917 році Олена Снігова: Постіндустріальна економіка старопромислових регіонів Оксана Міхеєва про декомунізацію Донбасу Оксана Міхеєва про формування ідентичності на Донбасі Павло Подобєд про донбасців в армії УНР
Папакін Г. В. Донбас на "чорній дошці": 1932–1933 Абліцов В. Донбас: європейська Україна чи азійське дикопілля Пиріг Р. Я. Донбас у складі Української гетьманської держави (травень–листопад 1918 року) Донік О. М. З історії індустріального освоєння Донбасу (ХІХ – початок ХХ ст.) Чухлиб Т. Мечом и оралом. Донбасс - древняя земля Украины Схід і Південь України час простір соціум Исторический очерк Луганского литейного завода Лисенко К.И. О возможности водворения содового производства на юге России Нові сторінки історії Донбасу Усачук А.Н. Поиски Старопетровского чугунолитейного завода — первый опыт археологического изучения индустриального объекта в Донбассе Міхеєва О.К. Кримінальна злочинність і боротьба з нею в Донбасі(1919-1929) Пірко В. О., Литвиновська М.В. Соляні промисли Донеччини в XVII - XVIII ст. Подкур Р. Ю. «Великий терор» 1937–1938 рр. на Донбасі Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу Юз та Юзівка Фридгут Т. Політика та революція в Донбасі Ніколаєць Ю. О. Поселенська структура населення Донбасу Wynn Ch. Workers, strikes, and pogromsThe Donbass-Dnepr bend in late imperial Russia 1870-1905 Головко В. Олигархи из города роз. Становление и развитие крупного капитала Донбасса (1991–2014 гг.) Альманах Кальміюс Копыл А.Г. Из истории храмов Бахмута Саєнко І.В. Минуле українського козацтва на Луганщині Подов В.И. Славяносербия: Очерки из истории заселения Донбасса в 18 в. Документы Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії) Полонська-Василенко Н.Д. Матеріали до історії гірничої промисловості Донбасу Дзюба І. Донецька рана України Пірко В. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI-XVIII ст Подов В.И. Легенды и были Донбасса Шевченко А.В. Основатели Горловки: Краеведческие очерки Фертнер Ф.Р. Донецкая каменноугольная промышленность Мевиус, Аполлон Федорович. Будущность горнозаводского промысла на Юге России Антонов Н.Н. Донецкий бассейн и его промышленность (1922) Арский Р. Донецкий бассейн Подов В. Открытие Донбасса: Исторический очерк. Документы Горлов П. История горно-заводского дела на территории Донецкого кряжа и вблизи Керчи (1696 - 1859 гг.) Святогірський альманах Бабенко В.А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края Дадашов О.С., Татаринов С.Й. Витоки солевидобутку в Донбасі Ступки и голландская соляная шахта «Петр Великий». Строения и те, кто жил и работал там Pozdravljajoe. Russische wenskaarten rond 1910 Менделеев Д.И. Будущая сила, покоящаяся на берегах Донца. Мировое значение каменного угля и Донецкого бассейна Таскин Е.Н. Каменноугольная промышленность Донецкого бассейна: Условия ее развития и современное положение. 1896 Томилов К.Н. Описание земель войска Донского (Горный журнал 1849 Кн.06 июнь) Черная страна. Сборник об угле (1923) Татаринов С., Тутова О. Нариси історії самоврядування в Бахмуті і повіті у XVIII–XX століттях Заводы и рудники. Календарь-ежегодник «Приднепровье» (1914) Смолій В., Якубова Л. Донеччина і Луганщина: місце в модерному українському національному проекті. Колесник А.В. Средний палеолит Донбасса Татаринов С.Й., Тутова Н.О. Православ'я Бахмутського краю Лепявко С. Великий кордон Європи як фактор становленя козацтва Пірко В.О. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст. Весь Луганск в кармане. Адрес-календарь и справочная книга города и окрестностей на 1912 год Азовське намісництво: нереалізований проект Описи Степової України останньої чверті XVIII – початку XIX століття Донбас 1943–1950 років Відновлення промислової і транспортної інфраструктури Бацак Н.І. Культурно-освітній розвиток грецької громади Північного Приазов’я (ХУІІІ-ХІХ ст.) Подов В. І., Курило В. С. Історія Донбасу Білецька В. Шахтарські пісні Сухоруков В.Д. Историческое описание Земли Войска Донского Маленко, Людмила. Азовське козацьке військо (1828-1866) Лаврів П.І. Історія південно-східної України Татаринов С.Й. Федотов С.А. Етнічна історія північно-східної Донеччини (XVIII - початок ХХ ст.) Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939-1959 рр.) Дедов В.Н. Святогорское имение и его владельцы с конца XVIII до начала ХХ века Історія Горлівки у документах та матеріалах Задніпровський О.І. Хроніка голоду 1946 – 1947 років у Донбасі Донбас в етнополітичному вимірі Сусликов В. Є., Титаренко Д. М. Горлівка в період Великої Вітчизняної війни та перші повоєнні роки (1941–1950) Матеріали до опису округ УСРР Луганська округа Історико-містобудівні дослідження м. Горлівки Расовский Д.А. Половцы, торки, печенеги, берендеи Плетнёва С. А. Кочевники южнорусских степей в эпоху средневековья (IV—XIII века) Марочко B. I. Голодомор 1932–1933 років на Донбасі Плетнева С.А. Очерки хазарской археологии Расовский Д.А. Половцы, торки, печенеги, берендеи Кононов І.Ф. Етнос. Цінності. Комунікація (Донбас в етнокультурних координатах України) Голубовский П. В. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар Гендерні дослідження. Донбаські студії Плетнева С.А.От кочевий к городам. Салтово-Маяцкая культура. Реабілітовані історією. Луганська область Флерова В.Е. Образы и сюжеты мифологии Хазарии Донецький Вісник Наукового Товариства ім.Шевченка. Серія Історія Плетнёва С. А. Половцы Філянський М. Короткий путівник Реабілітовані історією. Донецька область Махно Нестор. Спогади Степи Европы в эпоху средневековья (Труды по археологии) Брехуненко В. Козаки на степовому кордоні Європи Брехуненко В. Стосунки українського козацтва з Доном Яруцкий Л. Махно и махновцы Нікольський В.М. Підпілля ОУН(б) у Донбасі Гаркавец А. Codex Cumanicus: Половецкие молитвы, гимны и загадки XIII - XIV веков Куромія Гіроакі Зрозуміти Донбас Покровский П.А. Как живет донецкий шахтер Русов С. Донецкие углекопы Ковальчук В. ОУН в Центральній, Південній та Східній Україні 1941-1950-ті рр Голобуцький В. О. Запорізька Січ в останні часи свого існування. 1734–1775 Діяльність підпілля ОУН на Сході України Смолій В., Кульчицький С., Якубова Л. Донбас і Крим: місце в модерному національному проекті Донбас у 1917-1921 Калинина Т. Проблемы истории Хазарии (по данным восточных источников) Исторические и статистические описания станиц и городов Области Войска Донского Гарустович Г.Н., Иванов В.А. Огузы и печенеги в Евразийских степях Антология Печенеги ( История. География. Этнография) Описание рыболовецких селений и ватаг донских и запорожских казаков в Северном Приазовье 1768 г Сулин И. Материалы к истории заселения Миусскаго (ныне Таганрогскаго) округа Гаркави А. Я. Сказания еврейских писателей о хазарах и Хазарском царстве Лишин, А. Акты, относящиеся к истории Войска Донского Curta F., Kovalev. R. Other Europe in the Middle Ages. Avars, Bulgars, Khazars and Cumans Копыл А.Г. Бахмут, столица Новой Америки Флеров В.С. Города и замки Хазарского каганата. Археологическая реальность Минеральные богатства Донского края Жеребецкий П. И. Живое серебро Донбасса Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь Репин Н.А. Заводы Донецкого района (Образовательные прогулки по России 1894-1902) Половець В.М. Половці Археологія та давня архітектура Лівобережної України та суміжних територій Рагозин Е. И. Железо и уголь на Юге России (1895) Сурожский П. Край угля и железа Шандра В. С. Донеччина: Адміністративно-територіальний і відомчий поділ (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) Фомин П.И. Металлопромышленность Украины Михеев В.К. Подонье в составе Хазарского каганата Лутугин Л.И. Донецкий каменноугольный бассейн как источник минерального топлива Очерк месторождений полезных ископаемых в Европейской части России и на Урале Колода В. В., Горбаненко С. А. Сельское хозяйство носителей салтовской культуры в лесостепной зоне Верменич Я. В. Донбас як порубіжний регіон: територіальний вимір Куромія, Гіроакі. Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870—1990-і роки Татаринов С.И., Федяев С.В., Федотов С.А. Археология Бахмутского края Історія міст і сіл Українській РСР: Донецьк, Луганськ Речь Н.Д. Борисяка о развитии горного промысла на юге России Кострица Ю.П. Жемчужина Донбасса Національна книга памяті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область Исторические и статистические заметки о Лисичанской штейгерской школе Хазары: миф и история Янжул І. Виробництво на Україні Культурні цінності Криму і Донбасу в умовах війни та окупації Кульчицький С., Якубова Л. Донеччина і Луганщина у ХVІІ–ХХІ ст. Чухліб Т. Донеччина та Луганщина - козацькі землі України (XVI - XVIII ст.) Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Донецька область Усенко П. Маріуполь. Грецьке забарвлення українського Надазов'я (кінець XVII - початок XX ст.) Шмаков И.А. Каменноугольная промышленность Новороссийского края.1869 Телегiн Д.Я. Днiпро-донецька культура Кримський А.Ю. Історія хазарів з найдавніших часів до Х віку Новосельцев А.П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа Шуман Орест. Нечто о каменно-угольной ломке в Бахмутском уезде Екатеринославской губернии Смолій В.Якубова Л. Донеччина і Луганщина_ етнонаціональна ситуація, перспект. та інструменти держ.регулювання Устав Общества вспомоществования нуждающимся ученикам Лисичанской штейгерской школы Брио А. Исследование железной руды из с. Марковки Старобельского уезда Кострица Ю.П. У истоков горнозаводского дела: Очерки истории развития Лисичанского каменноугольного района. ХVІІІ-ХХ в.в Якубова Л. Д. Етнонаціональна історія Донбасу Шахты Горловского района (Наука и техника №35 (336) 31 августа 1929 г.) Філософи Донбасу. Історико-теоретичні нариси Материалы по Донбассу ко второй Всесоюзной топливной конференции Кульчицький С. В. Радянська індустріалізація на Донбасі 1926–1938 Македонский П. Донецкий рудно-угольный кряж и необходимость общего развития частной горной промышленности на юге России Донбас і Крим в економічному, суспільно-політичному та етнокультурному просторі України: історичний досвід, модерні виклики, перспективи Кульчицький С. В. Колективізація сільського господарства на Донбасі: 1928‒1938

Микола Руденко: від політрука до дисидента

Руденко Микола Данилович (19 грудня 1920 — 1 квітня 2004)

Видатний український громадський діяч, правозахисник, публіцист. Засновник Української  Гельсінської спілки.        

                             

Микола Руденко став одним із символів українського правозахисного руху. За своє життя він пройшов еволюцію від правовірного комуніста до дисидента-правозахисника. Він став одним з перших, хто почав говорити про права людини у тогочасному СРСР. Однак режим відповів йому за цю непримиренну позицію ув'язненням та засланням, багато в чому зламавши його подальше життя. Але він свідомо пішов на це.

 

 

Народився 19 грудня 1920 року в селищі Юр'ївці (тепер Лутугинського району, Луганської області) в родині шахтаря. Однак коли хлопцю було 7 років, батько загинув на шахті. На плечах матері залишилось троє дітей,  і єдиним засобом для виживання стала робота на землі.  Усі важко працювали і через певний час змогли добитись певного статку.  Але у 1930 сім'я була вимушена вступити до колгоспу.  Важким часом був 1932-1933 рр.--час Голодомору. Ще через рік в результаті травми Микола перестав бачити на ліве око.

 

Ще в дитинстві почав писати вірші, які публікувались у піонерській газету. Одночасно працював на шахті, для того щоб якось допомогти родині. Микола став переможцем конкурсу Народного комісаріату освіти, завдяки чому зміг отримувати стипендію та вступити філологічний факультет Київського університету . Також ще при закінченні школи хлопець членом партії. Але після двох місяців навчання його призивають на військову  службу, хоча при цьому Миколі вдалось приховати факт своєї інвалідності. Руденка направляють до Спеціальної мотострілецької дивізії імені Дзержинського внутрішніх військ НКВС. де він служить у кавалерійському полку.

 

Уже в липні 1941 року полк, в якому служив Микола, відправляється на фронт. 4 жовтня під час бою під Ленінградом він був поранений розривною кулею, яка розробила йому кістки тазу та хребта. Лікувався рік. Лікарі не сподівалися, що Руденко буде ходити. Ходити він зміг, і навіть був призначений політруком прифронтового госпіталю. Під час війни Микола вперше одружується і у подружжя народився син, який однак прожив лише три дні. До кінця війни Руденко дослужився до звання капітана та був нагороджений орденом Червоної зірки, орденом Вітчизняної війни та 6 медалями

 

Спочатку були мрії про навчання, однак важкі болі не дозволяли йому навіть витримати годинну лекцію,. Тому після демобілізації Микола не повернувся на навчання до університету.  В 1947 році виходить його збірка віршів "З походу", після публікації якої молодого поета приймають до Спілки письменників України (СПУ). У 1947-50 рр. працював у редакціях газети «Радянський селянин», редактором поезії видавництва «Радянський письменник», відповідальним редактором журналу «Дніпро», секретарем партійного комітету Спілки письменників України, членом Київського міськкому КПУ.

 

Загалом вирізнявся партійністю  Довго я залишався дуже партійним, – сказав пізніше Руденко в одному інтерв’ю. – Довго я залишався з глибокою вірою у велику справу комуністичної партії, був вірним сталінцем, багато написав присвячених вождю віршів, була навіть поема про Сталіна“.  Це була поема "Слово про полководця", яка вийшла у 1949 році. Однак уже в цьому ж році у Руденка розпочались перші неприємнощі.

 

Саме тоді в СРСР набирала обертів кампанія боротьби проти "безродних космополітів" та "прислужників Заходу". Від Руденка, як секретаря Спілки письменників вимагали жорстоких формулювань по відношенню до виключених письменників, але він намагався використовувати більш м'які висловлювання.

 

Надзвичайним перелом для поета став ХХ з'їзд КПРС, на якому було розвінчано культ особи Сталіна. Спочатку це надихнуло Руденка, однак потім  прийшла думка, що неправильною була не лише сталінська політика, в чомусь невірним є вчення яке лежить в основі цієї  держави та партії. Він сідає за детальне вивчення "Капіталу " Маркс. Руденко робить  висновок  , що вчення К.Маркса помилкове в самій своїй основі. Своє бачення цієї проблеми він  виклав у філософських працях „Економічні монологи“, яка з’явилася в самвидаві в 1975, і „Енерґія прогресу“, у романі „Формула Сонця“.

 

На початку 70-х років він включається в правозахисний рух та стає членом радянського відділення організації "Міжнародна амністія". Одночасно Руденко продовжує критику офіційної влади, за що у 1974 році був виключений з КПРС, а ще через рік його виключають з Спілки письменників. В матеріальному плані для нього настали скрутні часи--він змушений продати  машину, дачу, а на роботу зміг  влаштуватись лише сторожем у санаторії "Конча-Заспа". 18 квітня 1975 року його було заарештовано, однак за амністією в честь 30-річчя Перемоги був звільнений як учасник війни. У лютому-березні 1976 його було відправлено на психіатричну експертизу.

 

Однак тут стались події як ознаменували весь подальший шлях Руденка. 1 серпня 1975 в Гельсінкі глави європейських держав підписали  Заключний акт Наради зі співробітництва та безпеки в Європі. Окрім закріплення післявоєнних кордонів, одним з ключових положень документа було зобов'язання дотримання прав людини.  СРСР формально також взяв на себе таке зобов'язання. Це відразу породило сплеск правозахисного руху в Радянському Союзі. Уже 12 травня 1976 року. бул оголошено про створення Московської групи сприяння виконанню Гельсінських угод, яка більше стала відома як Московська  Гельсінська група. ЇЇ очолив фізик Юрій Орлов.

 

 9 листопада 1976 року на квартирі Андрія Сахарова в Москві Микола Руденко провів прес-конференцію для іноземних кореспондентів на якій оголосив про створення Української Гельсінської групи. Окрім Руденка членами-засновниками групи стали Бердник Олександр , Григоренко Петро Кандиба Іван ,Лук'яненко Левко ,Мешко Оксана, Матусевич Микола,Маринович Мирослав , Строката Ніна,Тихий Олексій. Невдовзі група публікує Декларацію про діяльність та Меморандум № 1, в яких  були дані про  голод 1933 р., про репресії 30-х років, діяльність УПА, репресії проти шістдесятників, список політичних таборів і українських полів’язнів.

 

 23-24 грудня 1976 у Руденко був проведений обшук, а вже 5 лютого 1977 року. Руденко заарештований у Києві й етапований літаком у СІЗО м. Донецька, де було порушено справу проти нього і Олекси Тихого. Суд відбувся 23 червня – 1 липня 1977  в м. Дружківка Донецької обл., Аргументовувалось це тим, що Олекса Тихий народився і жив поблизу. Суд проходив у звичній манері для радянської дійсності--з підготовленим свідками, з пропагандистськими штампами "ганьби революційні завоювання радянського народу і його авангарду – комуністів".  Публіцистичні статті, художні твори, усні висловлювання Руденко кваліфіковані як наклепницькі.Вирок суду-- 7 р. таборів суворого режиму і 5 р. засланя за ст. 62 ч. 1 КК УРСР.

 

Відбував покарання в таборі біля сіл Лєсной та Барашево, Мордовія). Усі твори автора були вилучені з бібліотек УРСР.  Спочатку як інваліда 2-групи його не залучали до важкої фізичної праці. Однак після того, як Руденко через свою дружину намагався передати свої вірші, його у вересні 1981 етапували в табір біля село Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. У  1984 р. Руденка було відправлено на заслання с. Майма Горно-Алтайської АО. Надіїна звільнення та реабілітацію майже не було. Під час ув'язнення  за непокору його часто кидали до карцеру та ШИЗО (штрафний ізолятор).

 

Однак початок перебудови і дав можливість йоиу вийти на волю. Під тиском громадськості у грудні 1987 року. Руденко виходить на свободу, але фактично йому нікуди іхати--київська квартира була конфіскована. Тому він добивається можливості виїзду закордон і невдовзі виїжджає до Західної Німеччини, а згодом-до США. Там він знову повертається до громадської діяльності. Починає працювати  на радіостанціях „Свобода“ і „Голос Америки“,очолює Зарубіжне представництво УГГ, яка у 1988 році перейменовується в Українську Гельсінкську Спілку. У цьому ж році Руденко було позбавлено радянського громадянства. Одночасно Філадельфійський освітньо-науковий центр визнає  Руденко „Українцем року“ – за непохитну стійкість в обороні національних прав українського народу і його культури.  

 

У 1990 році він повертається до України. Йому повертають громадянство. Однак стан здоров'я його у зв'язку з усім пережитим та віком погіршується. Тому Руденко вимушений відійти від активного громадського життя, однак це не  означало що він повністю відійшов від нього. Він стає членом Української республіканської партії Левка Лук'яненка.  1993 за роман „Орлова балка“ Руденко присуджена Державна премія ім.Т.Шевченка в галузі літератури. Указом Президента України Л. Кучми від 19 грудня 2000 року Руденку присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави. Помер Микола Руденко 1 квітня 2004 року та похований на Байковому кладовищі.