Про проект

Стус Live

Спецпроект

1984 рік у житті Василя Стуса "Розповім Тобі своє дитинство…" Еротика Василя Стуса "П'ятого березня я прибув на Колиму..." "В разі подальшого порушення режиму будуть судити..." "Вони пили, і мені в кімнаті один із них навіть помочився в чайник..." Коли "мовчанка є злочином" Вулиця Василя Стуса у Краматорську "Ідеологічні помилки" Івана Дзюби Валерій Марченко: не фанатик, не революціонер, не екстреміст Петро Григоренко – підзахисний Сахарова і Глузмана, захисник «ворогів народу» Світличний і Стус Пам'яті Алли Горської Голобородько: про Стуса і КДБ, Луганщину і Нобеля Винахідник водневої бомби, лауреат Нобелівської премії миру Що можна з прізвищем "Коцюбинська" Шевельов: хто тут "пособник фашистов"? 12 цілей життя донбасівця У Варшаві з'явився сквер імені Стуса Валентина Попелюх про Василя Стуса Стус Дмитро: "Василь Стус: відкрита книга біографії"
Стусове коло Д/ф Василь Стус. Феномен "суток" ТЕЛЬНЮК: Сестри, "Колимські конвалії" Живий голос: Василь Стус. Вчися чекати, друже... Живий голос: Василь Стус. Не побиваюсь за минулим... День независимости. Василий Стус Класики в моді Стуса читають бійці 93-ї OMБр Сестри Тельнюк, "Прощай Україно" (пісня) Валентина Попелюх на тлі сосон Живий голос В.Стуса Фільм Романа Веретельника Галини Стефанової і "Палімпсест" Сергій Проскурня, "Стусове коло" Роман Семисал, "Стусове коло" Сергій Мороз, пісні Марк Токар, "У цьому полі, синьому, як льон…" (СтусLIVE) Олексій Зарахович, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Оксана Цимбал, "У цьому полі, синьому, як льон" (СтусLIVE) Маріанна Кіяновська, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Валентин Сильвестров, "Два вогні горять..." Новий Театр, "Стус" У цьому полі, синьому, як льон Стус, Литвин, Тихий: повернення в Україну Сергій Проскурня: "Відчуваю в собі силу змінювати"
Василь Стус, «Світання — мов яйця пташині» Любовна лірика Стуса Райнер Марія Рільке, «Сонети до Орфея» (переклав Василь Стус) Стус про два життя Тичини В.Стус: Не можу я без посмішки Івана… "Поступово застановляюся над думками про паразитарність культури..." Переклад віршів Василя Стуса на російську В. Стус: "Не гнівайся, що я такий жорсткий. То вже, мабуть, у генах моїх — бути жорстким" (Лист до дружини) У психіатричці Василь Стус про Володимира Свідзінського: "Творчість — то тільки гримаса індивідуального болю" Василь Стус: "Церква святої Ірини" Артюр Рембо, "Моя циганерія", переклав Василь Стус Переклад віршів Василя Стуса на фінську Василь Стус, "Пам'яті Алли Горської" Усе для школи Переклади Стуса німецькою Переклади на вірменську Розпросторся, душе моя, на чотири татамі... Циганське романсеро Стус В. Зимові дерева Василь Стус. Веселий цвинтар

Епоха Пастернака

Борис Пастернак – улюблений автор Василя Стуса і Квентіна Тарантіно, один з найбільших поетів російської літератури ХХ століття, лауреат Нобелівської премії.


Геній Бориса Пастернака (10.2.1890–30.5.1960) формувався не у найкращих умовах: народжуючись на гребені срібного віку, він перевірявся на міцність у роки червоного терору.

Тарантіно і Пастернак, cont.ws


Спочатку Пастернак навчається в Москві і Магдебурзі, входить до футуристичного угрупування "Центрифуга", потім – до ЛЄФ-у. Згодом він публікує вірші, де захоплюється Сталіним. Проте вже скоро поета починають звинувачувати у тому, що його "світогляд не відповідає епосі". Пастернак починає займатися активною перекладацькою діяльністю, створюючи визначні вже для кількох поколінь переклади ("Фауст" Ґете, "Марія Стюарт" Шиллера тощо).

У повоєнне десятиліття пише роман "Доктор Живаго", який відображає життя російської інтелігенції у часи від початку ХХ століття до громадянської війни. Один із натовпу критиків Еммануїл Козакевич казав: "Виявляється, судячи з роману, Жовтнева революція – це непорозуміння і краще було її не робити". Роман не видають у Союзі, проте він виходить закордоном, перекладається на багато мов, що, зрештою, призводить до висунення його Альбером Камю на отримання Нобелівської премії і здобуття її 1958 року –


За значні досягнення у сучасній ліричній поезії, а також за продовження традицій великого російського епічного роману.

Б.Пастернак, kstati.net

 
Цей факт став одним з найбільших потрясінь для Пастернака, адже наслідком світового визнання стало жахливе цькування на батьківщині. Його виключають зі Спілки письменників СРСР, а на шпальтах радянських газет виходять звинувачення і образи такого типу:


Пастернак отримав "тридцять срібняків", для чого було використано Нобелівську премію. Його нагородили за те, що погодився виконувати роль наживки на іржавому гачку антирадянської пропаганди... Безславний кінець чекає воскреслого Юду, доктора Живаго, і його автора, долею якого буде народна зневага.

Б.Пастернак на обкладинці журналу "Тайм"


Під шаленим тиском Пастернак змушений відмовитися від нагороди. Він пише Шведській академії:


З огляду на те значення, яке здобула присуджена мені нагорода в суспільстві, до якого я належу, я повинен від неї відмовитися. Не сприймайте за образу мою добровільну відмову.

Пастернак став культовим для багатьох культур і окремих митців. Василь Стус писав:


Для мене, мабуть, є три поети: Гете […], Рільке і Пастернак.


Дослідниця творчості Стуса і Пастернака Тетяна Михайлова зазначає:


Так звана, "епоха Пастернака", як сам назвав її Стус, розпочалася після повернення з армії: "Це була епоха Пастернака і – необачно велика любов до нього. Звільнився – тільки десь 1965-6 рр.", – зізнавався поет 1969 у передмові до збірки "Зимові дерева". Однак Б. Рубчак із сумнівом поставився до цих слів: "Стус пише, що він позбувся впливів Пастернака в кінці п'ятдесятих років, але ми маємо свої причини йому в цьому не довіряти". Й дійсно, захоплення творами улюбленого письменника природнім чином наклало відбиток на стиль самого Стуса, закріпившись на рівні літературних прийомів, художніх особливостей, й ставши, у такий спосіб, частиною авторського почерку українського поета. Говорячи про відголоски Пастернака у творчій манері Стуса, ми маємо на увазі, засвоєння художніх прийомів одного автора іншим, що виключає поняття "наслідування". Поети були надзвичайно схожі, мали спільні художні вподобання, мислили подібними творчими категоріями, тому процес перейняття відбувався цілком природно: у творчості Пастернака (в тому числі, й у біографічній прозі) Стус прочитував себе – те, що було йому дуже близьке й зрозуміле. До того ж варто наголосити на творчій незалежності українського поета: маючи чимало захоплень в літературі, він, насамперед, був принципово самостійною особистістю. Г. Дворко згадує, що це була "… людина незалежна, горда, шляхетна. . Людина дуже уважна до всього, що робиться. . …людина абсолютно незалежна. Це не та людина, на яку можна впливати якось". Власне, ми дотримуємось думки, що Стус перейняв з творчості Пастернака те, що йому було співзвучне, й лишився при цьому собою, виробивши власний творчий голос.