Про проект

Стус Live

Спецпроект

1984 рік у житті Василя Стуса "Розповім Тобі своє дитинство…" Еротика Василя Стуса "П'ятого березня я прибув на Колиму..." "В разі подальшого порушення режиму будуть судити..." "Вони пили, і мені в кімнаті один із них навіть помочився в чайник..." Коли "мовчанка є злочином" Вулиця Василя Стуса у Краматорську "Ідеологічні помилки" Івана Дзюби Валерій Марченко: не фанатик, не революціонер, не екстреміст Петро Григоренко – підзахисний Сахарова і Глузмана, захисник «ворогів народу» Світличний і Стус Пам'яті Алли Горської Голобородько: про Стуса і КДБ, Луганщину і Нобеля Винахідник водневої бомби, лауреат Нобелівської премії миру Що можна з прізвищем "Коцюбинська" Шевельов: хто тут "пособник фашистов"? 12 цілей життя донбасівця У Варшаві з'явився сквер імені Стуса Валентина Попелюх про Василя Стуса Стус Дмитро: "Василь Стус: відкрита книга біографії"
Стусове коло Д/ф Василь Стус. Феномен "суток" ТЕЛЬНЮК: Сестри, "Колимські конвалії" Живий голос: Василь Стус. Вчися чекати, друже... Живий голос: Василь Стус. Не побиваюсь за минулим... День независимости. Василий Стус Класики в моді Стуса читають бійці 93-ї OMБр Сестри Тельнюк, "Прощай Україно" (пісня) Валентина Попелюх на тлі сосон Живий голос В.Стуса Фільм Романа Веретельника Галини Стефанової і "Палімпсест" Сергій Проскурня, "Стусове коло" Роман Семисал, "Стусове коло" Сергій Мороз, пісні Марк Токар, "У цьому полі, синьому, як льон…" (СтусLIVE) Олексій Зарахович, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Оксана Цимбал, "У цьому полі, синьому, як льон" (СтусLIVE) Маріанна Кіяновська, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Валентин Сильвестров, "Два вогні горять..." Новий Театр, "Стус" У цьому полі, синьому, як льон Стус, Литвин, Тихий: повернення в Україну Сергій Проскурня: "Відчуваю в собі силу змінювати"
Василь Стус, «Світання — мов яйця пташині» Любовна лірика Стуса Райнер Марія Рільке, «Сонети до Орфея» (переклав Василь Стус) Стус про два життя Тичини В.Стус: Не можу я без посмішки Івана… "Поступово застановляюся над думками про паразитарність культури..." Переклад віршів Василя Стуса на російську В. Стус: "Не гнівайся, що я такий жорсткий. То вже, мабуть, у генах моїх — бути жорстким" (Лист до дружини) У психіатричці Василь Стус про Володимира Свідзінського: "Творчість — то тільки гримаса індивідуального болю" Василь Стус: "Церква святої Ірини" Артюр Рембо, "Моя циганерія", переклав Василь Стус Переклад віршів Василя Стуса на фінську Василь Стус, "Пам'яті Алли Горської" Усе для школи Переклади Стуса німецькою Переклади на вірменську Розпросторся, душе моя, на чотири татамі... Циганське романсеро Стус В. Зимові дерева Василь Стус. Веселий цвинтар

Леонід Киельов: "Все на свете – только песня на украинском языке"

Леонід Киельов – поет-шістдесятник, що увійшов в історію російської літератури як блискучий російський поет, а в історію літератури української – як значущий український. Він прожив усього 22 роки.

 

У одному з віршів Леонід Кисельов писав:

...Все на свете — только песня
На украинском языке...

Василь Стус:

Серед молодших сучасників найбільше ціную Василя Голобородька. Потім – Вінграновського і, звичайно, Леоніда Кисельова. («Двоє слів читачеві», Брюссель, 1970)


Вадим Скуратівський:

Поет повинен змінити стилістику поезії, як це було з Артуром Рембо і Володимиром Маяковським. Так само і з Леонідом Кисельовим. Вони були революціонерами, однак якщо літературу вони перетворили, то умови життя змінити не вдалося.


Пішов з життя у 22 від тяжкої хвороби – лейкемії.

Ми підготували добірку віршів Леоніда Кисельова

***

Я позабуду все обиды,
И вдруг напомнят песню мне
На милом и полузабытом,
На украинском языке.

И в комнате, где, как батоны,
Чужие лица без конца,
Взорвутся черные бутоны —
Окаменевшие сердца.

Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что все на свете — только песня
На украинском языке.

***

Тільки двічі живемо.
Раз — у світі білім-білім.
Тож сумуємо і квилим,
Як до іншого йдемо.

А тоді ще в другий раз.
В світі чорнім — аж червонім.
Чорнозем ламає скроні.
І трава росте крізь нас.

Тільки двічі живемо
Двічі радощі й невдачі
І ніхто не розтлумачить
Звідки ми, куди йдемо,

Де спочинемо, коли...
Тільки й ради: так прожити,
Щоб коли вже в чорнім світі —
Там, у білім, не кляли.

Тільки двічі живемо.
Дай нам, Боже, щоб любили
І щоб люди не раділи,
Як у чорний світ йдемо.

***

Что-то стал я выпадать
Из игры по вашим правилам.
Не лгала и не лукавила,
И тотчас дала понять:
Дескать, начал выпадать
Из игры но нашим правилам.

Не пойму я ваших дел:
Все вы пишете и строитесь,
И все время беспокоитесь,
Будто есть такой предел,
Что успеешь — схватишь втрое здесь,
Не успеешь — прогорел.

Ну, спасибо за хлеб-соль
И покамест до свидания.
Может, свидимся. Заранее
Кто предскажет нашу роль —
Всхлип трехрядного страданья
Или брамсовская боль.

Мне вас не за что любить.
Огляделся я — и вдруг
Вижу — нету основания
Пятый круг соревнования
И девятый Дантов круг.

Пеленает синий бред
Синий сон и белый страх,
Белый ужас! — потолок еще,
Небо — белое полотнище
На заборах и домах.

***

Ти полинеш сиза, наче птах.
Твій полинний присмак вабить серце.
Ти по липню вибіжиш у серпень,
Мов по линві, бгаючи мій страх.

Питиму розлуку, як вино.
І колись, блідим зимовим ранком
Чорний птах, сумний, немов прочанка,
Тихо сяде на моє вікно.

Тычина и Сковорода

Обізвався Сковорода: Слова твої ж ярі.
Щастя я в душі шукаю, не в плотському чварі.
Що мені дівочі очі — голубії, карі?
Зачинив у світ я двері — ме давхуре карі.


      Павло Тичина «Давид Гурамішвілі
      читає Григорію Сковороді
      „Витязя в тигровій шкурі"»

Проклятый век. Поэты в нем ютятся,
Как моль в пронафталиненном шкафу.
Уходят в сумасшествие, как в ссылку,
Как будто в эмиграцию, уходят
В штукарство, в сумасбродство, в шутовство,
Он часто вспоминал Сковороду —
Голодного философа, поэта,
Который отказался стать столпом.
О чем он думал? Может быть, о том,
Что никакою дверью не закрыться
От мира, где давно проклятым ветром
Все двери к черту сорваны с петель?
Такой поэт бывает раз в сто лет,
И у него одна задача: выжить.
А век его за шиворот хватает
И тащит не на форум — на допрос,

На плаху, на костер, на гильотину.
И каждый нерв кричит, что быть беде.
Они в бессмертьи встретятся. Тычина
Прочтет свои стихи Сковороде.