Про проект

Стус Live

Спецпроект

1984 рік у житті Василя Стуса "Розповім Тобі своє дитинство…" Еротика Василя Стуса "П'ятого березня я прибув на Колиму..." "В разі подальшого порушення режиму будуть судити..." "Вони пили, і мені в кімнаті один із них навіть помочився в чайник..." Коли "мовчанка є злочином" Вулиця Василя Стуса у Краматорську "Ідеологічні помилки" Івана Дзюби Валерій Марченко: не фанатик, не революціонер, не екстреміст Петро Григоренко – підзахисний Сахарова і Глузмана, захисник «ворогів народу» Світличний і Стус Пам'яті Алли Горської Голобородько: про Стуса і КДБ, Луганщину і Нобеля Винахідник водневої бомби, лауреат Нобелівської премії миру Що можна з прізвищем "Коцюбинська" Шевельов: хто тут "пособник фашистов"? 12 цілей життя донбасівця У Варшаві з'явився сквер імені Стуса Валентина Попелюх про Василя Стуса Стус Дмитро: "Василь Стус: відкрита книга біографії"
Стусове коло Д/ф Василь Стус. Феномен "суток" ТЕЛЬНЮК: Сестри, "Колимські конвалії" Живий голос: Василь Стус. Вчися чекати, друже... Живий голос: Василь Стус. Не побиваюсь за минулим... День независимости. Василий Стус Класики в моді Стуса читають бійці 93-ї OMБр Сестри Тельнюк, "Прощай Україно" (пісня) Валентина Попелюх на тлі сосон Живий голос В.Стуса Фільм Романа Веретельника Галини Стефанової і "Палімпсест" Сергій Проскурня, "Стусове коло" Роман Семисал, "Стусове коло" Сергій Мороз, пісні Марк Токар, "У цьому полі, синьому, як льон…" (СтусLIVE) Олексій Зарахович, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Оксана Цимбал, "У цьому полі, синьому, як льон" (СтусLIVE) Маріанна Кіяновська, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Валентин Сильвестров, "Два вогні горять..." Новий Театр, "Стус" У цьому полі, синьому, як льон Стус, Литвин, Тихий: повернення в Україну Сергій Проскурня: "Відчуваю в собі силу змінювати"
Василь Стус, «Світання — мов яйця пташині» Любовна лірика Стуса Райнер Марія Рільке, «Сонети до Орфея» (переклав Василь Стус) Стус про два життя Тичини В.Стус: Не можу я без посмішки Івана… "Поступово застановляюся над думками про паразитарність культури..." Переклад віршів Василя Стуса на російську В. Стус: "Не гнівайся, що я такий жорсткий. То вже, мабуть, у генах моїх — бути жорстким" (Лист до дружини) У психіатричці Василь Стус про Володимира Свідзінського: "Творчість — то тільки гримаса індивідуального болю" Василь Стус: "Церква святої Ірини" Артюр Рембо, "Моя циганерія", переклав Василь Стус Переклад віршів Василя Стуса на фінську Василь Стус, "Пам'яті Алли Горської" Усе для школи Переклади Стуса німецькою Переклади на вірменську Розпросторся, душе моя, на чотири татамі... Циганське романсеро Стус В. Зимові дерева Василь Стус. Веселий цвинтар

Леоніда Світлична. «Не можу я без посмішки Івана…»


Леоніда Павлівна Світлична (в дівоцтві — Терещенко, 2 січня 1924, Київ — 18 лютого 2003) — дружина відомого українського дисидента письменника, перекладача і критика Івана Світличного, друга Василя Стуса.

Народилася і виросла в Києві. Тут пережила складний 1937. Згодом вона часто згадуватиме його в контексті подій 60-их.
В 1956 році одружилася з Іваном Світличним.

Друзі називали її Льоля. Це жінка складної долі і незламного характеру.
Коли Івана Світличного заслали на Алтай ( а туди засилали найзапекліших рецидивістів, покидьків суспільства, бо саме там була підвищена радіація), Леоніда Павлівна, щоб бути з ним і піклуватися, приїхала до нього на заслання. У 1981 році Світличний пережив ще й інсульт і клінічну смерть. Льоля, щоб не залишати Івана самого, працювала санітаркою, а ще – на кухні в сільській лікарні, де Івана оперували.

Вона була добре знайома з долями більшості діячів дисидентського руху і за можливості намагалася підтримати кожного з них. 


У своїх спогадах "НЕ МОЖУ Я БЕЗ ПОСМІШКИ ІВАНА... (Декілька годин з Василем Стусом)" Леоніда Світлична пригадує:

"1965 рік. У відділі теорії літератури Інституту літератури ім. Шевченка ще дух академіка О.І.Білецького, співробітники відділу Юрій Бадзьо, Михайлина Коцюбинська, Іван Світличний, молодий асистент і поет Василь Стус..." 

"В нашій хаті-голубнику на Уманській часті гості — поети-шестидесятники, читання нових віршів, запис на недосконалий магнітофон «Весна» (деякі вірші В. Симоненка і В.Стуса в авторському виконанні залишилися завдяки цим записам). Іван уже досвідчений критик, і Василь часто радиться з ним. "

"Новорічна ніч (для адміннагляду нема ні Нового року, ні Великодня, хоч навіть німці-окупанти дозволяли рух в ці ночі). Найближчі друзі (тоді це були самі жінки, бо чоловіки далеко в Сибіру) приїхали на Чорнобильську, аби бути ближче до Василя, поспілкуватися з ним. І знову розповіді про пережите, важке, інколи страшне — на жаль, такого було більше, аніж світлого і доброго. "

Читати більше