Про проект

Стус Live

Спецпроект

1984 рік у житті Василя Стуса "Розповім Тобі своє дитинство…" Еротика Василя Стуса "П'ятого березня я прибув на Колиму..." "В разі подальшого порушення режиму будуть судити..." "Вони пили, і мені в кімнаті один із них навіть помочився в чайник..." Коли "мовчанка є злочином" Вулиця Василя Стуса у Краматорську "Ідеологічні помилки" Івана Дзюби Валерій Марченко: не фанатик, не революціонер, не екстреміст Петро Григоренко – підзахисний Сахарова і Глузмана, захисник «ворогів народу» Світличний і Стус Пам'яті Алли Горської Голобородько: про Стуса і КДБ, Луганщину і Нобеля Винахідник водневої бомби, лауреат Нобелівської премії миру Що можна з прізвищем "Коцюбинська" Шевельов: хто тут "пособник фашистов"? 12 цілей життя донбасівця У Варшаві з'явився сквер імені Стуса Валентина Попелюх про Василя Стуса Стус Дмитро: "Василь Стус: відкрита книга біографії"
Стусове коло Д/ф Василь Стус. Феномен "суток" ТЕЛЬНЮК: Сестри, "Колимські конвалії" Живий голос: Василь Стус. Вчися чекати, друже... Живий голос: Василь Стус. Не побиваюсь за минулим... День независимости. Василий Стус Класики в моді Стуса читають бійці 93-ї OMБр Сестри Тельнюк, "Прощай Україно" (пісня) Валентина Попелюх на тлі сосон Живий голос В.Стуса Фільм Романа Веретельника Галини Стефанової і "Палімпсест" Сергій Проскурня, "Стусове коло" Роман Семисал, "Стусове коло" Сергій Мороз, пісні Марк Токар, "У цьому полі, синьому, як льон…" (СтусLIVE) Олексій Зарахович, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Оксана Цимбал, "У цьому полі, синьому, як льон" (СтусLIVE) Маріанна Кіяновська, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Валентин Сильвестров, "Два вогні горять..." Новий Театр, "Стус" У цьому полі, синьому, як льон Стус, Литвин, Тихий: повернення в Україну Сергій Проскурня: "Відчуваю в собі силу змінювати"
Василь Стус, «Світання — мов яйця пташині» Любовна лірика Стуса Райнер Марія Рільке, «Сонети до Орфея» (переклав Василь Стус) Стус про два життя Тичини В.Стус: Не можу я без посмішки Івана… "Поступово застановляюся над думками про паразитарність культури..." Переклад віршів Василя Стуса на російську В. Стус: "Не гнівайся, що я такий жорсткий. То вже, мабуть, у генах моїх — бути жорстким" (Лист до дружини) У психіатричці Василь Стус про Володимира Свідзінського: "Творчість — то тільки гримаса індивідуального болю" Василь Стус: "Церква святої Ірини" Артюр Рембо, "Моя циганерія", переклав Василь Стус Переклад віршів Василя Стуса на фінську Василь Стус, "Пам'яті Алли Горської" Усе для школи Переклади Стуса німецькою Переклади на вірменську Розпросторся, душе моя, на чотири татамі... Циганське романсеро Стус В. Зимові дерева Василь Стус. Веселий цвинтар

Володимир Свідзінський – геній, спалений у сараї

18 жовтня 1941 у сараї під Харковом згорів Володимир Свідзинський, український поет, один з найяскравіших і найтрагічніших геніїв ХХ століття.  "Поет мовчання", якого Василь Стус згадував поряд із Ґьоте і Рільке, перекладач Арістофана і Овідія.

 

Поета називають «внутрішнім емігрантом». Він не був репресований разом з іншими представниками «розстріляного відродження», став членом Спілки письменників, його квиток підписав сам Максим Горький. Проте виразною домінантою творчості є поетика мовчання. Василь Стус називав це «способом шляхетної герметизації власного духу», коли треба «Замкнутися, щоб зберегтися. Змаліти, щоб не помилитися у власній суті. Стати збоку, щоб не бути співучасником…».

У жовтні 1941 року німецькі війська приближалися до Харкова, де жив поет. НКВС заарештували неевакуйованих мешканців міста, інтелігенцію, в тому числі Свідзинського, звинувативши його у антирадянській агітації. Радянська влада вела в’язнів на схід, а у селі Непокрите загнала людей у сарай, облила бензином і спалила. У вірші 1927 року Свідзінський пише: «В полум’ї був спервовіку і в полум’я знову вернуся».

Його творчість є феноменом "неканонічної традиційности», «дивовижної свободи вибіркового й ініціятивно-творчого опанування духовного спадку, суттєвого розширення... самої сфери спадкоємности» (за Елеонорою Соловей). Людмила Кісельова називає його вірші зразком так званої «семантичної поетики» («як своєрідний "самозахист" мови і як спробу подолання культурою глибокої кризи»).

У 60-х роках, коли багато забутих імен поверталося, Свідзинського ігнорували, згодом таки опублікували деякі вірші, проте про окреме видання не йшлося. Закордоном видали книжку до 90-ліття поета, проте у СРСР воно вважалося ворожим. Для того, щоб представити ці вірші українському читачеві, як свідчить професор Василь Яременко, він зробив фальсифікати рукописів  поета – переписані студентами науковця вірші із зарубіжного видання у загальні зошити.

У проекті СТУСLIVE Василь Стус про Володимира Свідзінського: "Творчість — то тільки гримаса індивідуального болю"