Про проект

Стус Live

Спецпроект

1984 рік у житті Василя Стуса "Розповім Тобі своє дитинство…" Еротика Василя Стуса "П'ятого березня я прибув на Колиму..." "В разі подальшого порушення режиму будуть судити..." "Вони пили, і мені в кімнаті один із них навіть помочився в чайник..." Коли "мовчанка є злочином" Вулиця Василя Стуса у Краматорську "Ідеологічні помилки" Івана Дзюби Валерій Марченко: не фанатик, не революціонер, не екстреміст Петро Григоренко – підзахисний Сахарова і Глузмана, захисник «ворогів народу» Світличний і Стус Пам'яті Алли Горської Голобородько: про Стуса і КДБ, Луганщину і Нобеля Винахідник водневої бомби, лауреат Нобелівської премії миру Що можна з прізвищем "Коцюбинська" Шевельов: хто тут "пособник фашистов"? 12 цілей життя донбасівця У Варшаві з'явився сквер імені Стуса Валентина Попелюх про Василя Стуса Стус Дмитро: "Василь Стус: відкрита книга біографії"
Стусове коло Д/ф Василь Стус. Феномен "суток" ТЕЛЬНЮК: Сестри, "Колимські конвалії" Живий голос: Василь Стус. Вчися чекати, друже... Живий голос: Василь Стус. Не побиваюсь за минулим... День независимости. Василий Стус Класики в моді Стуса читають бійці 93-ї OMБр Сестри Тельнюк, "Прощай Україно" (пісня) Валентина Попелюх на тлі сосон Живий голос В.Стуса Фільм Романа Веретельника Галини Стефанової і "Палімпсест" Сергій Проскурня, "Стусове коло" Роман Семисал, "Стусове коло" Сергій Мороз, пісні Марк Токар, "У цьому полі, синьому, як льон…" (СтусLIVE) Олексій Зарахович, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Оксана Цимбал, "У цьому полі, синьому, як льон" (СтусLIVE) Маріанна Кіяновська, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Валентин Сильвестров, "Два вогні горять..." Новий Театр, "Стус" У цьому полі, синьому, як льон Стус, Литвин, Тихий: повернення в Україну Сергій Проскурня: "Відчуваю в собі силу змінювати"
Василь Стус, «Світання — мов яйця пташині» Любовна лірика Стуса Райнер Марія Рільке, «Сонети до Орфея» (переклав Василь Стус) Стус про два життя Тичини В.Стус: Не можу я без посмішки Івана… "Поступово застановляюся над думками про паразитарність культури..." Переклад віршів Василя Стуса на російську В. Стус: "Не гнівайся, що я такий жорсткий. То вже, мабуть, у генах моїх — бути жорстким" (Лист до дружини) У психіатричці Василь Стус про Володимира Свідзінського: "Творчість — то тільки гримаса індивідуального болю" Василь Стус: "Церква святої Ірини" Артюр Рембо, "Моя циганерія", переклав Василь Стус Переклад віршів Василя Стуса на фінську Василь Стус, "Пам'яті Алли Горської" Усе для школи Переклади Стуса німецькою Переклади на вірменську Розпросторся, душе моя, на чотири татамі... Циганське романсеро Стус В. Зимові дерева Василь Стус. Веселий цвинтар

Що можна з прізвищем "Коцюбинська"

Михайлина Коцюбинська – одна з найпомітніших діячок руху шістдесятників. Племінниця Михайла Коцюбинського, дочка його молодшого брата Хоми. Протестувала у кінотеатрі "Україна" разом з Дзюбою і Стусом. Та, котра "символізувала спадковість української інтелектуальної традиції, зв'язок тих наших поколінь, між якими руйнівна історія силувалася вирити глибоку прірву".


Михайлина Хомівна Коцюбинська, http://www.uamodna.com/


Євген Сверстюк писав:


Хтось скаже: "З таким прізвищем можна...". А насправді – а ні з яким прізвищем не можна! Двадцяте сторіччя не шанувало ні людей, ні імен. Вожді входили в нашу свідомість під кличками. Ми вивчали їхні сфальшовані біографії, де замовчувано найголовніше. А весь совєтський народ писав "автобіографії, а жив без біографій". ("Я, як і всі трудящі" і т.д.). У Михайла Коцюбинського було багато дітей – що ви про них можете написати? Вони щось писали, щось друкували – не будемо ворушити...

Видавництво "Дух і літера" зазначає, що "читач уже звик до варіантів повторення прізвищ класиків, та щоразу зустрічав таку появу з надією і острахом. То були часи, коли популярні імена використовувалися в інтересах офіційної пропаганди. Радянське літературознавство рясніє пастками кон’юнктури. Михайлина Коцюбинська йшла усамітнено під захистом культури, доброго смаку та відчуття міри, і це наче зачаровувало навіть її опонентів. Але пряма і чесна дорога вела на барикади, Михайлина Коцюбинська явила приклад того, що чесний талант під захистом сумління є силою незламною".


Михайлина Коцюбинська народилася 18 грудня 1931 у Вінниці. 1935 року родина переїхала до Чернігова (там батько створив і керував музеєм Михайла Коцюбинського), 1941 були евакуйовані до Уфи. Навчалася у Київському університеті. Під керівництвом академіка О.Білецького захистила кандидатську дисертацію "Поетика Шевченка і український романтизм".


Учасниця протесту після перегляду фільму "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна". За це поплатилася кар’єрою, її постійно викликають на допити, зокрема у справі Василя Стуса, якому вона дає високу характеристику. Надіслала лист-протест  В.Щербицькому, де вимагала звільнити з-під арешту Надію Світличну. 

Михайлина Коцюбинська у спецпроекті СтусLIVE


Про репресії вона пише:


В усій тій історії з виключенням мене з партії, а згодом з інституту з усіма наступними поневіряннями я схильна вбачати моральний іспит, якийсь екзистенційний тест, запропонований мені долею (до речі, далеко не найскладніший), витримавши який, я тим самим утвердилася як людина на землі.

Книжки М.Коцюбинської у видавництві "Дух і літера"


Ось як виглядала серія заходів із гоніння за М. Коцюбинською:

-1966 виключена з лав КПРС;
-переведена в інший відділ Інституту літератури;
-монографію про Т.Шевченка не включено до плану видань;
-заборона публікуватися у радянській пресі;
-1968 звільнена з Інституту як така, що не пройшла конкурс;
-майже рік шукає роботу з огляду на негласну заборону на її працевлаштування.


За незалежної України Михайлина Хомівна стала авторкою статей, есеїв, спогадів, критично-мемуарних розвідок про В. Стуса, І. Світличного, З. Ґеник-Березовську, П. Тичину, Є. Сверстюка, Н. Суровцеву, Б. Антоненка-Давидовича, займалася публікацією невідомих листів і творів митців ХХ століття. Редакторка шеститомного видання творів Василя Стуса і матеріалів про нього.


Про Михайлину Коцюбинську Елеонора Соловей сказала:


Вона до кінця зберегла неушкодженим сам дух шістдесятництва: віру в неминуче оновлення як культури, так і суспільства, у відновлення справедливості, правди. Здобута незалежність України була для неї, як і для найближчих її сподвижників, винагородою за всі поневіряння та утиски. А все, що далі відбувалося з молодою державою — то були направду події особистого її життя, тож саме так і сприймалися, і переживалися.


Іван Дзюба:


Михайлина Коцюбинська визначилася як особистість у романтичний період шістдесятництва. Вона символізувала спадковість української інтелектуальної традиції, зв'язок тих наших поколінь, між якими руйнівна історія силувалася вирити глибоку прірву. Рафінований літературознавець, вона жила і глибокими громадянськими почуваннями. У багаторічному протистоянні тоталітарній системі виявила твердість і витримку. Водночас залишатися собою означало для неї постійно розвиватися, професійно зростати (за найтяжчих умов), не піддаватися догматизмові, поборювати те "патріотичне" спрощенство, яке вона зневажливо називала "одноклітинністю".