Про проект

Стус Live

Спецпроект

1984 рік у житті Василя Стуса "Розповім Тобі своє дитинство…" Еротика Василя Стуса "П'ятого березня я прибув на Колиму..." "В разі подальшого порушення режиму будуть судити..." "Вони пили, і мені в кімнаті один із них навіть помочився в чайник..." Коли "мовчанка є злочином" Вулиця Василя Стуса у Краматорську "Ідеологічні помилки" Івана Дзюби Валерій Марченко: не фанатик, не революціонер, не екстреміст Петро Григоренко – підзахисний Сахарова і Глузмана, захисник «ворогів народу» Світличний і Стус Пам'яті Алли Горської Голобородько: про Стуса і КДБ, Луганщину і Нобеля Винахідник водневої бомби, лауреат Нобелівської премії миру Що можна з прізвищем "Коцюбинська" Шевельов: хто тут "пособник фашистов"? 12 цілей життя донбасівця У Варшаві з'явився сквер імені Стуса Валентина Попелюх про Василя Стуса Стус Дмитро: "Василь Стус: відкрита книга біографії"
Стусове коло Д/ф Василь Стус. Феномен "суток" ТЕЛЬНЮК: Сестри, "Колимські конвалії" Живий голос: Василь Стус. Вчися чекати, друже... Живий голос: Василь Стус. Не побиваюсь за минулим... День независимости. Василий Стус Класики в моді Стуса читають бійці 93-ї OMБр Сестри Тельнюк, "Прощай Україно" (пісня) Валентина Попелюх на тлі сосон Живий голос В.Стуса Фільм Романа Веретельника Галини Стефанової і "Палімпсест" Сергій Проскурня, "Стусове коло" Роман Семисал, "Стусове коло" Сергій Мороз, пісні Марк Токар, "У цьому полі, синьому, як льон…" (СтусLIVE) Олексій Зарахович, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Оксана Цимбал, "У цьому полі, синьому, як льон" (СтусLIVE) Маріанна Кіяновська, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Валентин Сильвестров, "Два вогні горять..." Новий Театр, "Стус" У цьому полі, синьому, як льон Стус, Литвин, Тихий: повернення в Україну Сергій Проскурня: "Відчуваю в собі силу змінювати"
Василь Стус, «Світання — мов яйця пташині» Любовна лірика Стуса Райнер Марія Рільке, «Сонети до Орфея» (переклав Василь Стус) Стус про два життя Тичини В.Стус: Не можу я без посмішки Івана… "Поступово застановляюся над думками про паразитарність культури..." Переклад віршів Василя Стуса на російську В. Стус: "Не гнівайся, що я такий жорсткий. То вже, мабуть, у генах моїх — бути жорстким" (Лист до дружини) У психіатричці Василь Стус про Володимира Свідзінського: "Творчість — то тільки гримаса індивідуального болю" Василь Стус: "Церква святої Ірини" Артюр Рембо, "Моя циганерія", переклав Василь Стус Переклад віршів Василя Стуса на фінську Василь Стус, "Пам'яті Алли Горської" Усе для школи Переклади Стуса німецькою Переклади на вірменську Розпросторся, душе моя, на чотири татамі... Циганське романсеро Стус В. Зимові дерева Василь Стус. Веселий цвинтар

Шевельов: хто тут "пособник фашистов"?

Юрій Шевельов – той філолог, чиє ім’я є сенс згадувати у світових наукових колах, адже він – один з небагатьох українських мовознавців і літературознавців, кого знають і шанують закордоном. Найвідоміший славіст на Заході. Професор Гарвардського і Колумбійського університетів, автор фундаментальної праці "Історична фонологія української мови" (1979), один з головних розвідувачів міфу про існування так званої східнослов’янської єдності, "братньої колиски трьох мов".

Довгий час ім’я Шевельова (17 грудня 1908 – 12 квітня 2002) було невідомим в Україні. Лише останніми роками дослідники починають повноправно оцінювати той великий вклад, який зробив Юрій Шевельов в українське мовознавство і літературознавство.

 www.day.kiev.ua

 

1998 року була укладена бібліографія праць науковця: вона містить 872 позиції – праці з історії слов’янських мов, діалектології, етимології, про проблеми сучасної української літературної мови, соціолінгвістики. дослідження писемних пам’яток. Почесний доктор Альбертського, Люндського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії. Головний редактор журналу "Сучасність". У жовтні 2013 року заснована премія імені дослідника.

Юрій Шевельов про "палімпсести пам'яті" Василя Стуса ТУТ


У вересні 2013 року в рідному Харкові Юрію Шевельову встановлено меморіальну дошку, проте невдовзі за ініціативи міського голови Геннадія Кернеса її знищено, а голова Харківської ОДА Михайло Добкін у своєму твіттері назвав науковця "фашистським пособником".

Офіційне відкриття дошки, виготовленої на пожертви громадян, було заплановане у Харкові на вулиці Сумській, 17 на 5 вересня, проте організатори перенесли її на 3. Комітету зі вшанування 105-річчя Юрія Шевельова в Харкові почали надходити дзвінки невідомих осіб з погрозами зруйнування дошки, якщо її буде встановлено. Громада вирішила організувати цілодобове чергування біля пам’ятки.

http://www.istpravda.com.ua/


Відомо, що три роки перед тим у Харкові невідомими особами було знищено пам'ятну дошку кардиналу УГКЦ Йосипу Сліпому (хоча через рік за спільною ініціативою харківської і львівської влад її відновили).


З Харковом Юрія Шевельва пов’язує те, що він тут народився. Походив із у дворянської родини німців Шнейдерів, під час Першої світової війни змінив прізвище на Шевельов. У 1933 – 43 роках був викладачем Харківського університету (навчав, до речі, Олеся Гончара). 1944 року – емігрував.


4 вересня Голова Харківської обласної держадміністрації Михайло Добкін у "Твіттері" пише:


Через 2 тижні невідомі, які назвалися працівниками комунальних служб Харкова, розбили сокирою меморіальну дошку.


Мер Харкова Геннадій Кернес заявив, що комунальні служби міста не причетні до демонтажу пам’ятної дошки.

http://www.istpravda.com.ua/

 

За його словами, якби він цього бажав, то згадану дошку прибрали б набагато раніше. На засіданні міської ради він звернувся до депутатів "Батьківщини" з питаннями:

То це ваша провокація?


Юрій Шевельов писав:

Запекла ненависть Михайла Драгоманова не знищила українського провінціалізму. Запекла ненависть Дмитра Донцова не знищила Москви. Запекла ненависть В’ячеслава Липинського не знищила комплексу Кочубеївщини. Сьогодні вони панують, і вони урочисто справляють ювілей Переяслава.