Про проект

Стус Live

Спецпроект

1984 рік у житті Василя Стуса "Розповім Тобі своє дитинство…" Еротика Василя Стуса "П'ятого березня я прибув на Колиму..." "В разі подальшого порушення режиму будуть судити..." "Вони пили, і мені в кімнаті один із них навіть помочився в чайник..." Коли "мовчанка є злочином" Вулиця Василя Стуса у Краматорську "Ідеологічні помилки" Івана Дзюби Валерій Марченко: не фанатик, не революціонер, не екстреміст Петро Григоренко – підзахисний Сахарова і Глузмана, захисник «ворогів народу» Світличний і Стус Пам'яті Алли Горської Голобородько: про Стуса і КДБ, Луганщину і Нобеля Винахідник водневої бомби, лауреат Нобелівської премії миру Що можна з прізвищем "Коцюбинська" Шевельов: хто тут "пособник фашистов"? 12 цілей життя донбасівця У Варшаві з'явився сквер імені Стуса Валентина Попелюх про Василя Стуса Стус Дмитро: "Василь Стус: відкрита книга біографії"
Стусове коло Д/ф Василь Стус. Феномен "суток" ТЕЛЬНЮК: Сестри, "Колимські конвалії" Живий голос: Василь Стус. Вчися чекати, друже... Живий голос: Василь Стус. Не побиваюсь за минулим... День независимости. Василий Стус Класики в моді Стуса читають бійці 93-ї OMБр Сестри Тельнюк, "Прощай Україно" (пісня) Валентина Попелюх на тлі сосон Живий голос В.Стуса Фільм Романа Веретельника Галини Стефанової і "Палімпсест" Сергій Проскурня, "Стусове коло" Роман Семисал, "Стусове коло" Сергій Мороз, пісні Марк Токар, "У цьому полі, синьому, як льон…" (СтусLIVE) Олексій Зарахович, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Оксана Цимбал, "У цьому полі, синьому, як льон" (СтусLIVE) Маріанна Кіяновська, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Валентин Сильвестров, "Два вогні горять..." Новий Театр, "Стус" У цьому полі, синьому, як льон Стус, Литвин, Тихий: повернення в Україну Сергій Проскурня: "Відчуваю в собі силу змінювати"
Василь Стус, «Світання — мов яйця пташині» Любовна лірика Стуса Райнер Марія Рільке, «Сонети до Орфея» (переклав Василь Стус) Стус про два життя Тичини В.Стус: Не можу я без посмішки Івана… "Поступово застановляюся над думками про паразитарність культури..." Переклад віршів Василя Стуса на російську В. Стус: "Не гнівайся, що я такий жорсткий. То вже, мабуть, у генах моїх — бути жорстким" (Лист до дружини) У психіатричці Василь Стус про Володимира Свідзінського: "Творчість — то тільки гримаса індивідуального болю" Василь Стус: "Церква святої Ірини" Артюр Рембо, "Моя циганерія", переклав Василь Стус Переклад віршів Василя Стуса на фінську Василь Стус, "Пам'яті Алли Горської" Усе для школи Переклади Стуса німецькою Переклади на вірменську Розпросторся, душе моя, на чотири татамі... Циганське романсеро Стус В. Зимові дерева Василь Стус. Веселий цвинтар

Олексій Зарахович, Година сучасних авторів (СтусLIVE)

Олексій Зарахович (31 серпня 1968) – український поет, автор книжок "Машины и озера", "Табукатура", "Аберрация Акакия", "Чехонь". Автор і режисер поетичних кліпів за мотивами української поезії 20-30 рр. Лауреат премії «Планета Поета» ім. Л.Н.Вишеславського.

Олексія Зараховича вважають поетом води, ріки, головним оспівувачем Києва, а ще – просто одним з найкращих українських поетів наших днів.

Російський літературознавець Дмитро Бак запитує: "Что происходит с человеком у реки, каким он сюда попадает или, вернее, каким становится вблизи воды, часто помимо собственной воли? По Зараховичу – именно здесь вдруг происходит какое-то переключение сознания, смена регистра: из «деятеля» гость речных берегов неминуемо превращается в созерцателя".

Олексій каже:

Я пишу о Киеве, не называя Киев. Но за каждым стихотворением прячется улица, дом, берег реки, то есть каждому стихотворению предшествует зрительный образ. Для меня Киев — это то, что проглядывает сквозь Подол, Крещатик, сквозь людей, воду и речной песок. Ахматова, желая похвалить человека, говорила: «Он слышит себя». Когда я покидаю Киев, я перестаю себя слышать


Літературознавець Дмитро Стус писав: "Може, саме тому ліричний герой Зараховича – передусім спостерігач, що сповідує філософію невтручання: ліричний герой не діє, а зберігає вірність ріці та місту. І ця відстороненість і самозаглибленість загострює погляд, який бачить конкретну дію чи вчинок в русі, себто в контексті історії та майбуття. Такий спосіб сприймання світу примушує поета мислити не так окремими віршами, як поетичними зрощеннями".

Світовідчуття Олексія Зараховича загалом трагічне,  він мало присутній у публічному просторі, не часто публікується і з'являється "на люди":

Слишком много чепухи, несообразности. И все это подается как главное, первостепенное. Вот и школа учит, как стать успешным, а по сути должна учить, как стать счастливым. И это понятно: успешным стать легче, чем счастливым, — иллюзия единственно возможного пути, а на самом деле самого короткого. Забавно читать статистику вроде: «В Средневековье средняя продолжительность жизни не превышала 30 лет». А кто сказал, что сейчас превышает? Современный человек очень быстро взрослеет и перестает быть собой. Зато живет долго.


Російський поет Ольга Сульчинська говорить, що "при всей мифоцентричности Зарахович – композитор, а не сказитель. Он не рассказывает истории, он оперирует атрибутами образов, выстраивая из них новые гармонические последовательности. Каждая такая последовательность являет собой отдельную пьесу: стихотворение".

Олексій Зарахович бере участь у Годині сучасних авторів у межах культурного марафону СтусLIVE