Про проект

Стус Live

Спецпроект

1984 рік у житті Василя Стуса "Розповім Тобі своє дитинство…" Еротика Василя Стуса "П'ятого березня я прибув на Колиму..." "В разі подальшого порушення режиму будуть судити..." "Вони пили, і мені в кімнаті один із них навіть помочився в чайник..." Коли "мовчанка є злочином" Вулиця Василя Стуса у Краматорську "Ідеологічні помилки" Івана Дзюби Валерій Марченко: не фанатик, не революціонер, не екстреміст Петро Григоренко – підзахисний Сахарова і Глузмана, захисник «ворогів народу» Світличний і Стус Пам'яті Алли Горської Голобородько: про Стуса і КДБ, Луганщину і Нобеля Винахідник водневої бомби, лауреат Нобелівської премії миру Що можна з прізвищем "Коцюбинська" Шевельов: хто тут "пособник фашистов"? 12 цілей життя донбасівця У Варшаві з'явився сквер імені Стуса Валентина Попелюх про Василя Стуса Стус Дмитро: "Василь Стус: відкрита книга біографії"
Стусове коло Д/ф Василь Стус. Феномен "суток" ТЕЛЬНЮК: Сестри, "Колимські конвалії" Живий голос: Василь Стус. Вчися чекати, друже... Живий голос: Василь Стус. Не побиваюсь за минулим... День независимости. Василий Стус Класики в моді Стуса читають бійці 93-ї OMБр Сестри Тельнюк, "Прощай Україно" (пісня) Валентина Попелюх на тлі сосон Живий голос В.Стуса Фільм Романа Веретельника Галини Стефанової і "Палімпсест" Сергій Проскурня, "Стусове коло" Роман Семисал, "Стусове коло" Сергій Мороз, пісні Марк Токар, "У цьому полі, синьому, як льон…" (СтусLIVE) Олексій Зарахович, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Оксана Цимбал, "У цьому полі, синьому, як льон" (СтусLIVE) Маріанна Кіяновська, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Валентин Сильвестров, "Два вогні горять..." Новий Театр, "Стус" У цьому полі, синьому, як льон Стус, Литвин, Тихий: повернення в Україну Сергій Проскурня: "Відчуваю в собі силу змінювати"
Василь Стус, «Світання — мов яйця пташині» Любовна лірика Стуса Райнер Марія Рільке, «Сонети до Орфея» (переклав Василь Стус) Стус про два життя Тичини В.Стус: Не можу я без посмішки Івана… "Поступово застановляюся над думками про паразитарність культури..." Переклад віршів Василя Стуса на російську В. Стус: "Не гнівайся, що я такий жорсткий. То вже, мабуть, у генах моїх — бути жорстким" (Лист до дружини) У психіатричці Василь Стус про Володимира Свідзінського: "Творчість — то тільки гримаса індивідуального болю" Василь Стус: "Церква святої Ірини" Артюр Рембо, "Моя циганерія", переклав Василь Стус Переклад віршів Василя Стуса на фінську Василь Стус, "Пам'яті Алли Горської" Усе для школи Переклади Стуса німецькою Переклади на вірменську Розпросторся, душе моя, на чотири татамі... Циганське романсеро Стус В. Зимові дерева Василь Стус. Веселий цвинтар

Сергій Проскурня, "Стусове коло"

Сергій Проскурня (28 листопада 1957, Львів) – один з найпомітніших українських театральних режисерів України.

Навчався у Черкаському державному музичному училищі імені С.Гулака-Артемовського. Згодом вступив до Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого на акторсько-режисерський курс професора Леоніда Олійника та Сергія Данченка, викладач акторської майстерності – Ада Роговцева.

Одна з найважливіших якостей актора – не втрачати дитинність. Діти маленького зросту, тому дуже близько до землі. Їм не страшно падати. Вони сміливі, відчайдушні, здатні на гру. Театр без гри – це не мистецтво (Сергій Проскурня).

1983 Сергій Данченко запросив Сергія Проскурню на посаду режисера Державного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Навесні 1984 року дебютував як режисер-постановник комедією Мольєра «Месьє де Пурсоньяк» на сцені Черкаського обласного муздрамтеатру ім. Т.Шевченка.

У мене не буває поганого настрою. Одна з найважливіших рис режисера – вміти приховати свій реальний стан. Нікого не повинні обходити твої проблеми. Якщо вимагаєш від людей, щоб лишили за дверима театру свої проблеми, повинен уміти робити це сам (Сергій Проскурня).

У рамках діяльності Українського театру-студії «Будьмо!» здійснив постановки: «Вертеп» («Святий вечір добрим людям!»1989); «Дума про братів неазовських» за драматичною поемою Ліни Костенко (1990); «Регіт» за драмою Богдана Бойчука (1991); «Друже Лі Бо, брате Ду Фу» за п'єсою Олега Лишеги (1992), «Одержима» Лесі Українки (1994). Брав участь у театральних фестивалях та гастролях у Німеччині, Польщі, Словаччині, Чехії, Італії, Швейцарії тощо.

Чи театр і політика подібні? А морг і політика подібні? Так, якщо у морзі на Оранжерейній досі лежить тіло Гії Гонгадзе  (Сергій Проскурня).

У 2013–2014 рр. створив кінопроект «Наш Шевченко», а 9 березня 2014 з нагоди відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка вийшов фільм Сергія Проскурні «Тарас Шевченко. Ідентифікація».

У мене є жарт, яким користуюся із 1983 року. Комуністи вважають мене націоналістом, націоналісти – космополітом, тому ні з ким із них не можу знайти спільну мову. Я проти професійного патріотизму. Намагаюся подалі триматися від таких людей (Сергій Проскурня).

І це лише частина проектів Сергія Проскурні.

Відчуваю в собі силу змінювати. Все життя цікавився складними проектами, складними контекстами. Деякі критики писали: якщо немає труднощів і нема що виборювати, то я створю їх, сам ускладню життя.

«Стусове коло» – одна із постановок режисера. Сергій Проскурня разом із Дмитром Стусам написали п’єсу, на основі якої планували поставити рок-оперу. Ідею не вдалося втілити в життя, проте вистава «Стусове коло» уже поставлена десятки разів у різних містах України.


Сергій Проскурня про постановку сказав:

Те, що сьогодні ми бачили, говорить про безупинний процес думання, вживання в матеріал і його освоєння. Це той театр, яким я займаюсь останні роки, театр відкритої драматургічної структури, театр, максимально наближений до публіки, до серця кожного глядача