Про проект

Стус Live

Спецпроект

1984 рік у житті Василя Стуса "Розповім Тобі своє дитинство…" Еротика Василя Стуса "П'ятого березня я прибув на Колиму..." "В разі подальшого порушення режиму будуть судити..." "Вони пили, і мені в кімнаті один із них навіть помочився в чайник..." Коли "мовчанка є злочином" Вулиця Василя Стуса у Краматорську "Ідеологічні помилки" Івана Дзюби Валерій Марченко: не фанатик, не революціонер, не екстреміст Петро Григоренко – підзахисний Сахарова і Глузмана, захисник «ворогів народу» Світличний і Стус Пам'яті Алли Горської Голобородько: про Стуса і КДБ, Луганщину і Нобеля Винахідник водневої бомби, лауреат Нобелівської премії миру Що можна з прізвищем "Коцюбинська" Шевельов: хто тут "пособник фашистов"? 12 цілей життя донбасівця У Варшаві з'явився сквер імені Стуса Валентина Попелюх про Василя Стуса Стус Дмитро: "Василь Стус: відкрита книга біографії"
Стусове коло Д/ф Василь Стус. Феномен "суток" ТЕЛЬНЮК: Сестри, "Колимські конвалії" Живий голос: Василь Стус. Вчися чекати, друже... Живий голос: Василь Стус. Не побиваюсь за минулим... День независимости. Василий Стус Класики в моді Стуса читають бійці 93-ї OMБр Сестри Тельнюк, "Прощай Україно" (пісня) Валентина Попелюх на тлі сосон Живий голос В.Стуса Фільм Романа Веретельника Галини Стефанової і "Палімпсест" Сергій Проскурня, "Стусове коло" Роман Семисал, "Стусове коло" Сергій Мороз, пісні Марк Токар, "У цьому полі, синьому, як льон…" (СтусLIVE) Олексій Зарахович, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Оксана Цимбал, "У цьому полі, синьому, як льон" (СтусLIVE) Маріанна Кіяновська, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Валентин Сильвестров, "Два вогні горять..." Новий Театр, "Стус" У цьому полі, синьому, як льон Стус, Литвин, Тихий: повернення в Україну Сергій Проскурня: "Відчуваю в собі силу змінювати"
Василь Стус, «Світання — мов яйця пташині» Любовна лірика Стуса Райнер Марія Рільке, «Сонети до Орфея» (переклав Василь Стус) Стус про два життя Тичини В.Стус: Не можу я без посмішки Івана… "Поступово застановляюся над думками про паразитарність культури..." Переклад віршів Василя Стуса на російську В. Стус: "Не гнівайся, що я такий жорсткий. То вже, мабуть, у генах моїх — бути жорстким" (Лист до дружини) У психіатричці Василь Стус про Володимира Свідзінського: "Творчість — то тільки гримаса індивідуального болю" Василь Стус: "Церква святої Ірини" Артюр Рембо, "Моя циганерія", переклав Василь Стус Переклад віршів Василя Стуса на фінську Василь Стус, "Пам'яті Алли Горської" Усе для школи Переклади Стуса німецькою Переклади на вірменську Розпросторся, душе моя, на чотири татамі... Циганське романсеро Стус В. Зимові дерева Василь Стус. Веселий цвинтар

Останні дні в карцері

У 1985 Стуса висувають на Нобелівську премію з літератури, а він перебуває у радянській тюрмі. 1936 році була схожа ситуація, коли Нобелівську премію присудили Карлові фон Осецькому, котрий сидів у гітлерівському концтаборі, що принесло Третьому Рейху чималі проблеми.

Сталінський принцип «нема людини – нема проблеми» у пізньорадянські часи все ще добре пам’ятали і застосовували. 

На початку серпня Стуса кинуто до карцеру за неправдивим звинуваченням у тому, що він «заважає відпочивати іншим засудженим». Його співкамерник Леонід Бородін попросив чергових подзвонити сол­дату з вишки, щоб той перестав співати (робив він це серед ночі), але зранку виявилося, що це нібито співав не солдат, а Стус.

 

Карцер Стуса


Майже одразу після виходу з карцеру 27 серпня 1985 року Стус поклав на верхні нари книжку і, упершись об них ліктями, читав. Прапорщик Руденко, котрий  заглянув у вічко, сказав, що Стус порушує форму застелення ліжка, поет став у дозволену позу. Але лейтенант Сабуров, Руденко і ще один наглядач склали рапорт, у якому зазначалося, що Стус у робочий час лежав на нарах у верхньому одязі і на зауваження «вступал в прерикания». 

30 серпня йому дають 15 діб карцеру. Переходячи з камери у карцер, Стус каже Бородіну, що оголошує голодівку «до кінця». 

2 вересня з робочих камер було чути, що Стуса водили до начальства, де йому погрожували новими формами покарань. 

3 вересня естонець Енн Тарто, котрий перебував біля карцеру, чув, що Стус просив валідолу, а наглядач сказав, що нема лікаря. Тоді Енн Тарто сам каже лікареві Пчельникову – і той дає в’язневі медикамент.

У робочій камері № 7 у протилежному до карцеру кінці коридору працював у денну зміну Левко Лук'яненко. Коли не було наглядача, в’язень гукав: «Василю, здоров!» або: «Ахи!». Той відгукувався.

Але 4 вересня Стус уже мовчав.