Про проект

Стус Live

Спецпроект

1984 рік у житті Василя Стуса "Розповім Тобі своє дитинство…" Еротика Василя Стуса "П'ятого березня я прибув на Колиму..." "В разі подальшого порушення режиму будуть судити..." "Вони пили, і мені в кімнаті один із них навіть помочився в чайник..." Коли "мовчанка є злочином" Вулиця Василя Стуса у Краматорську "Ідеологічні помилки" Івана Дзюби Валерій Марченко: не фанатик, не революціонер, не екстреміст Петро Григоренко – підзахисний Сахарова і Глузмана, захисник «ворогів народу» Світличний і Стус Пам'яті Алли Горської Голобородько: про Стуса і КДБ, Луганщину і Нобеля Винахідник водневої бомби, лауреат Нобелівської премії миру Що можна з прізвищем "Коцюбинська" Шевельов: хто тут "пособник фашистов"? 12 цілей життя донбасівця У Варшаві з'явився сквер імені Стуса Валентина Попелюх про Василя Стуса Стус Дмитро: "Василь Стус: відкрита книга біографії"
Стусове коло Д/ф Василь Стус. Феномен "суток" ТЕЛЬНЮК: Сестри, "Колимські конвалії" Живий голос: Василь Стус. Вчися чекати, друже... Живий голос: Василь Стус. Не побиваюсь за минулим... День независимости. Василий Стус Класики в моді Стуса читають бійці 93-ї OMБр Сестри Тельнюк, "Прощай Україно" (пісня) Валентина Попелюх на тлі сосон Живий голос В.Стуса Фільм Романа Веретельника Галини Стефанової і "Палімпсест" Сергій Проскурня, "Стусове коло" Роман Семисал, "Стусове коло" Сергій Мороз, пісні Марк Токар, "У цьому полі, синьому, як льон…" (СтусLIVE) Олексій Зарахович, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Оксана Цимбал, "У цьому полі, синьому, як льон" (СтусLIVE) Маріанна Кіяновська, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Валентин Сильвестров, "Два вогні горять..." Новий Театр, "Стус" У цьому полі, синьому, як льон Стус, Литвин, Тихий: повернення в Україну Сергій Проскурня: "Відчуваю в собі силу змінювати"
Василь Стус, «Світання — мов яйця пташині» Любовна лірика Стуса Райнер Марія Рільке, «Сонети до Орфея» (переклав Василь Стус) Стус про два життя Тичини В.Стус: Не можу я без посмішки Івана… "Поступово застановляюся над думками про паразитарність культури..." Переклад віршів Василя Стуса на російську В. Стус: "Не гнівайся, що я такий жорсткий. То вже, мабуть, у генах моїх — бути жорстким" (Лист до дружини) У психіатричці Василь Стус про Володимира Свідзінського: "Творчість — то тільки гримаса індивідуального болю" Василь Стус: "Церква святої Ірини" Артюр Рембо, "Моя циганерія", переклав Василь Стус Переклад віршів Василя Стуса на фінську Василь Стус, "Пам'яті Алли Горської" Усе для школи Переклади Стуса німецькою Переклади на вірменську Розпросторся, душе моя, на чотири татамі... Циганське романсеро Стус В. Зимові дерева Василь Стус. Веселий цвинтар

Переклад віршів Василя Стуса на російську

Переклад: Алёна Агатова

***

Между оград отыскиваем рай,
Цветет цикорий, золотые пчелы
Так воздух весь собою упокоили,
Что лучшего у Бога не пытай.
Забудься сном, но не смежая век,
А окунувшись в омрак ожиданья,
Где исчезают встречи и прощанья
И затерялся долгий свиток бед.
Мышей колышется спокойною волной,
Мордовский ветер накликает хмары,
Стань меж благословением и карой
И счастлив будь, о узник молодой!

Між загород відшукуємо рай,
цвітуть кульбаби й бурштинові бджоли
геть впокоїли простір надокола,
що кращого у Бога й не питай.
Забудься сном несклеплених повік,
занурившись у памороч чекання,
де почезає зустріч і прощання
і бідам загубився довгий лік.
Впокоєний гойдається мишій,
мордовський вітер накликає хмари,
стань на межі віддячення і кари
і щастен будь, о в’язню молодий!


***

Грамматику любви я не постигнул,
Грамматику греховных губ твоих, -
Ты ускользала и таила смех,
Между зубов зажатый ненасытных.
Белели бедра в хищных шелюгах*.
Строптивая волча оголодело
По диким лозам раздирала тело,
Кровил багульник у нее в ногах.
О обруч губ, и рук, и ног твоих,
О волчья страсть с опаскою ягняток!
И вот она, и вот она – расплата,
И вот безумство, ярый гром, и грех!
Тел вытянутых бесконечный гон,
И в дым истлевшие верхушки сосен,
И тот косматый, тот простоволосый,
Глухой, горячий, тьмяный суходол!
Ворочалась Петрова ночь во сне,
И пахло утро волглое навозом,
Созвездья мчались за Чумацким возом**,
А мы в чумацком плыли челноке.

*Шеклюга – род ивы, краснотал
** Чумацкий воз (шлях) – Млечный путь


Я марно вчив граматику кохання,
граматику гріховних губ твоїх, –
ти утікала і ховала сміх
межи зубів затиснений захланних.
Біліли стегна в хижих шелюгах.
Нескорена вовчиця зголодніла
по диких лозах шматувала тіло,
аж червонів багульник у ногах.
О покотьоло губ, і рук, і ніг,
о вовча хіть і острахи ягнятка!
Аж ось вона, аж ось вона – розплата,
аж ось він, шал, і ярий грім, і гріх!
І довгі гони видовжених тіл,
і витлілі на дим верхівки сосон,
і цей кошлатий, цей простоволосий,
глухий, гарячий, тьмяний суходіл!
Вовтузилася петрівчана ніч,
відвільглий ранок припахав навозом,
сузір`я бігли за Чумацьким возом,
а ми пливли в чумацькому човні.


Памяти Аллы Горской

Пылай, душа. Пылай, но не рыдай.
Белее стужи солнце Украины.
А ты ищи – кровавый след калины
На черных водах – тень ее поймай,
Там горстка нас, нас малая щепоть
Осталась для молитв и упований.
Нам гибель всем назначена заране:
Так же крута калиновая кровь
И так же терпка, как и в наших жилах.
В седой метели скорбных голосов
Те гроздья боли, что падут на дно,
Бессмертною бедою отразились.

Ярій, душе! Ярій, а не ридай.
У білій стужі серце України.
А ти шукай – червону тінь калини,
На чорних водах – тінь її шукай.
Бо – мало нас. Малесенька щопта.
Лише для молитов і сподівання.
Усім нам смерть судилася зарання,
Бо калинова кров – така густа,
Така крута, як кров у наших жилах.
У сивій завірюсі голосінь
Ці грона болю, що падуть в глибінь,
На нас своїм безсмертям окошились.


***

Сквозь пение тюремных воробьев
почудилось - синичка засвистала
и тонко-тоненько прясть начала
тугую струйку боли.
Словно из-под снега
весенний первый лист защебетал.

Між співами тюремних горобців
причулося — синичка заспівала
і тонко-тонко прясти почала
тугеньку цівку болю.
Мов з-під снігу
весняний первісток зажебонів.