Про проект

Стус Live

Спецпроект

1984 рік у житті Василя Стуса "Розповім Тобі своє дитинство…" Еротика Василя Стуса "П'ятого березня я прибув на Колиму..." "В разі подальшого порушення режиму будуть судити..." "Вони пили, і мені в кімнаті один із них навіть помочився в чайник..." Коли "мовчанка є злочином" Вулиця Василя Стуса у Краматорську "Ідеологічні помилки" Івана Дзюби Валерій Марченко: не фанатик, не революціонер, не екстреміст Петро Григоренко – підзахисний Сахарова і Глузмана, захисник «ворогів народу» Світличний і Стус Пам'яті Алли Горської Голобородько: про Стуса і КДБ, Луганщину і Нобеля Винахідник водневої бомби, лауреат Нобелівської премії миру Що можна з прізвищем "Коцюбинська" Шевельов: хто тут "пособник фашистов"? 12 цілей життя донбасівця У Варшаві з'явився сквер імені Стуса Валентина Попелюх про Василя Стуса Стус Дмитро: "Василь Стус: відкрита книга біографії"
Стусове коло Д/ф Василь Стус. Феномен "суток" ТЕЛЬНЮК: Сестри, "Колимські конвалії" Живий голос: Василь Стус. Вчися чекати, друже... Живий голос: Василь Стус. Не побиваюсь за минулим... День независимости. Василий Стус Класики в моді Стуса читають бійці 93-ї OMБр Сестри Тельнюк, "Прощай Україно" (пісня) Валентина Попелюх на тлі сосон Живий голос В.Стуса Фільм Романа Веретельника Галини Стефанової і "Палімпсест" Сергій Проскурня, "Стусове коло" Роман Семисал, "Стусове коло" Сергій Мороз, пісні Марк Токар, "У цьому полі, синьому, як льон…" (СтусLIVE) Олексій Зарахович, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Оксана Цимбал, "У цьому полі, синьому, як льон" (СтусLIVE) Маріанна Кіяновська, Година сучасних авторів (СтусLIVE) Валентин Сильвестров, "Два вогні горять..." Новий Театр, "Стус" У цьому полі, синьому, як льон Стус, Литвин, Тихий: повернення в Україну Сергій Проскурня: "Відчуваю в собі силу змінювати"
Василь Стус, «Світання — мов яйця пташині» Любовна лірика Стуса Райнер Марія Рільке, «Сонети до Орфея» (переклав Василь Стус) Стус про два життя Тичини В.Стус: Не можу я без посмішки Івана… "Поступово застановляюся над думками про паразитарність культури..." Переклад віршів Василя Стуса на російську В. Стус: "Не гнівайся, що я такий жорсткий. То вже, мабуть, у генах моїх — бути жорстким" (Лист до дружини) У психіатричці Василь Стус про Володимира Свідзінського: "Творчість — то тільки гримаса індивідуального болю" Василь Стус: "Церква святої Ірини" Артюр Рембо, "Моя циганерія", переклав Василь Стус Переклад віршів Василя Стуса на фінську Василь Стус, "Пам'яті Алли Горської" Усе для школи Переклади Стуса німецькою Переклади на вірменську Розпросторся, душе моя, на чотири татамі... Циганське романсеро Стус В. Зимові дерева Василь Стус. Веселий цвинтар

Циганське романсеро

Народжений у Ґранаді, в атмосфері культурного різноманіття, з циганами, теплими кольорами і гітарною музикою, Федеріко Гарсія Лорка став співцем цієї краси і трагедій, які красу знищують.

 

"Циганське романсеро" та інші книжки Федеріко Гарсії Лорки (5.61898–19.8.1936) вибудовують новий небачений до того світ, де циганська міфологія поєднується з сучасністю, з побутом. Лорка знайомиться з Далі і Бунюелем, впливає на них, фактично змінюючи культурне обличчя тодішньої Європи – не лише поезію, а і живопис, кіно, масову культуру. Потім він їде до Нью-Йорка і пише безпрецедентну в своїй оригінальності книжку "Поет у Нью-Йорку", яку називають ключовою у поезії того часу.

Лорка і Далі


Він повертається в Іспанію, де паде диктаторський режим Прімо де Рівери і встановлюється республіка на чолі з іншим диктатором. Лорка стає директором студентського театру і пише свої найкращі п'єси ("Йєрма", "Дім Бернарди Альби" тощо). Перед початком громадянської війни він їде з Мадриду до Гранади, щоб навідати родину. 16 серпня 1936 солдати Франко арештували поета і убили.

Тіло Лорки ідентифікувати не вдалося – воно було таємно похоронене разом з іншими розстріляними серед поля. 

Попри те, що до самої смерті Франко книжки Лорки були заборонені в Іспанії, поет став тим, кого найбільше з усіх іспанських митців перекладали на інші мови.

Однією з найзначніших подій літературного життя України кінця 60-х став вихід перекладів поета у геніальному виконанні Лукаша (Ф. Гарсія Лорка. Лірика. – Київ: Дніпро, 1969 . – 319 с.). Цю книжку називають найсвіжішим ковтком повітря для української культури того часу.

Переклад 1969


В Україні його перекладали також Микола Іванов, Ігор Качуровський, Леонід Первомайський, Юрій Тарнавський, Василь Стус, Дмитро Павличко, Юрій Покальчук, Михайло Москаленко, Федір Воротнюк, Олександр Боргардт, Олена Курченко, Сергій Осока, Григорій Латник та інші.

Про роботу Василя Стуса Михайлина Коцюбинська згадує:

Переклад найбільше місце в житті Василя Стуса. Я б сказала, що він для нього мав екзистенційне значення, особливо в тих умовах, в яких він жив і утверджувався і мусив працювати.

Він починав перекладами з Лорки. Не знаючи іспанської мови, вивчав її потрошку. В ці переклади під псевдонімом Петрик з’явилися в середині 60-тих років, вже тоді, коли власним іменем він не міг уже підписувати своїх творів.

В мене з тими перекладами пов’язане таке суб’єктивне ставлення. В 66-омі році, коли мене виключили з партії, я вийшла з цього засідання, тут же мене чекав на Володимирські гірці Василь. Ми сиділи на лавці, дивились на дніпровські далі. Він читав мені свої переклади з Лорки. Як зараз пам’ятаю, як співно заламувався його голос: “Кордоба, дальня і самотня”.


РОМАНС ПРО ЦИВІЛЬНУ ІСПАНСЬКУ ГВАРДІЮ (пер. В.Стуса і Ю.Покальчука)

Проносяться чорні коні,
б’ють землю чорні копита.
Плями чорнила й воску
на полах плащів помітні.
Не відають сліз свинцеві
їх черепи похмурі.
Крешуть бруківку душі
у лакованій шкурі.
Пóнічні і горбаті,
лишають, де тільки стануть,
мовчання з темної гуми
й сипкий переляк піщаний.
Навально вперед проносять
їхні голови вперті
галактичні примари
привидних пістолетів.

О місто циган кохане!
На розі вулиць – знамена.
Місяць, гарбуз дозрілий
і вар черешень черлених.
О місто циган кохане!
На тебе не надивитись!
Місто мускусу й суму
з баштами із кориці.
Ніч! Яка ніч ночиста!
Ніч на землю спадала.
Цигани у себе в кузнях
стріли й сонця кували.
Коня передсмертне іржання
гарманувало в двері.
Півні шкляні співали
в Херес-де-ля-Фронтера.
Стетéрілий, голий вітер
тікає в завулки міста.
Ніч! А ніч яка срібна!
Ніч! Яка ніч ночиста.

Мадонна і святий Йосип
до циган поспішають:
згублені кастаньєти
всюди марно шукають.
Мадонна святково вбрана,
мов дружина алькальда.
Мигочуть разки з мигдалю
на шатах на шоколадних.
Йосип святий танцює –
тріпочуть одіння сяйні.
Педро Домéк виводить
трійко перських султанів.
Марив блідий півмісяць
радістю чорногуза.
Ліхтарі і знамена
дах заселили густо.
В люстрах німо ридають
танцюристки безбедрі.
Темінь, вода і темінь
в Херес-де-ля-Фронтера.
О місто циган кохане!
На розі вулиць – знамена.
Цивільна гвардія їде –
і світло гасить зелене.
О місто циган кохане!
На тебе не надивитись.
В густу твою шевелюру
гребня не застромити!

Гвардійці проходять містом,
рядами по двоє ставши,
безсмертників перемови
наповнюють патронташі.
З подвійним плащів ноктюрном
колона вперед женеться!
Небо нічне гвардійцям
вітриною шпор здається.

Перемножує двері
місто, од страху вільне.
В кожних дверях грабують
сорок солдатів цивільних.
Годинники зупинились.
Коньячні пляшки нерадо
вдягли, уникши підозри,
камуфляж листопаду.
Польоти протяжних криків
на флюгери осідають.
Шаблями посічений вітер
копита в землю вминають.
Вулицями півтіней
втікають старі циганки.
Форкають сонні коні,
монети дзвенять у дзбанках.
Пнуться плащі зловісні
вулицями крутими,
ножиці піл мигтючих
чикрижать вітер за ними.

При вході до Віфлеєму
з’юрмилися цигани.
Ранений святий Йосип
готує померлій саван.
Незграбні рушниці різко
перегукуються пітьмою.
Мадонна дітей лікує
зоряною росою.
Але простують гвардійці,
вогонь за собою сіють.
І на кострах згоряють
беззахисні голі мрії.
Роза з роду Камборйо
на порозі голосить,
її обрізані перса
кругляться на підносі.
Ловлять дівчат за коси
довгі захланні руки,
пороху чорні троянди
лопаються з розпуки.

Проборознила землю
дахова черепиця,
лячно окреслив ранок
вимерлі кам’яниці.

О місто циган кохане!
Геть гвардійці рушають
крізь чорні, вогнем сповиті
глухі тунелі мовчання.
О місто циган кохане!
На тебе не надивитись.
Тебе не знайде в пустелі,
з пісками граючись, місяць.